22-січня — День Соборності України

День 22 січня 1919 року є одним із визначальних віх в історії нашої Держави. Адже саме тоді у столиці України волевиявлення нашого народу, прагнення до об’єднання всіх українських земель у єдиній державі, після багатьох століть неволі, окупації чужинцями і бездержавного існування дістали законодавчу основу для всіх подальших державотворчих змагань.
Ще третього січня Президія Української Національної Ради і Державний Секретаріат Західно-Української Народної Республіки на своєму засіданні схвалили одноголосно, що Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення українців Галичини, урочисто проголосила, що з цього дня Західно-Українська Народна Республіка становить із Українською Народною Республікою одну соборну державу.
До Києва виїхала делегація у складі 65-и делегатів, в тому числі два з Карпатської України та один – з Буковини.
Державний Секретаріат репрезентований визначними діячами ЗУНР: полковник Д. Вітовський, д-р Лонгин Цигельський, д-р О. Бурачинський, д-р Перфецький та І. Мирон. А очолював Галицьку делегацію доктор Лев Бачинський…
Перше зібрання представників урядів Східної і Західної частин держави відбулося 21 січня, де галицька делегація представила свої повноваження і грамоти.
А 22 січня, саме в річницю проголошення Четвертого Універсалу Українською Центральною Радою, незважаючи на холоднечу, мороз і вітровій, площа перед собором Св. Софії була переповнена людом. І десь ополудні перед Софійським собором зібралися члени Директорії, Галицької делегації, делегати Трудового Конгресу, політичних партій, закордонні дипломати.
Із собору вийшла процесія на чолі з архієпископом Агапітом і пішла на Софійську площу під урочисті звуки дзвонів з Мазепинської дзвіниці та інших храмів Києва. Дзвонам вторував гарматний гук із Печерська.
Акт Соборності розпочав привітальним словом голова Галицької делегації Л. Бачинський. А Л. Цигельський зачитав заяву Президії УНРади і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об’єднатися в одну Українську соборну державу.
Представникам Західної України відповів голова Директорії Володимир Винниченко. А потім професор Ф. Швець зачитав текст «Універсалу Соборності». Під торжество багато тисяч людей у морозному повітрі Києва звучали вікопомні слова:
«Однині на всіх землях України, розділених віками, – Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні – буде одна велика Україна. Мрії, для яких найкращі сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині повіки буде одна самостійна Українська Народна Республіка….».
Це була велика врочиста, єдина у своєму роді історична маніфестація солідарності усіх віток українського народу. Цей вікопомний Акт солідарності раз і назавжди знищив штучно збудовані нашими ворогами фізичні і духовні кордони поміж різними вітками нашого народу. І з тієї хвилини вже нікому не вдасться наново поставити ті кордони.
Переконуємося в цьому, коли бачимо, як у кривавому двобої із московськими окупантами, із російською армією та нацистами Путіна пліч-о-пліч стоять сьогодні герої України з усіх її регіонів, представники усіх націй і народностей, які є громадянами нашої держави, є духовними побратимами, об’єднані прагненням відстояти свободу і незалежність рідної землі. А такий народ, таке патріотичне суспільство не зможе подолати ніхто. І один із надважливих каменів у фундаменті такої єдності є якраз Акт Соборності, Акт Єдності, що прозвучав на Софійській площі 22 січня 1919 року.
Ігор ЮРИНЕЦЬ.

Print PDF