В архітектурі сучасного Вальбжиха замковий комплекс «Ксьонж» посідає особливе місце. Замок із розкинутим довкола нього парком є третім за величиною замком у Польщі після Мальборка і Вавеля та по суті робить місто знаним та цікавим для туристів. Замковий комплекс разом із конюшнею знаходиться майже на межі міста, відтак кожен, хто в’їжджає чи виїжджає із Вальбжиха, не може його оминути.
Відразу по приїзді до Вальбжиха, мій незмінний гід та водночас працівник муніципалітету Вальбжиха Андрій Гургула позначив на екскурсійній карті міста середньовічний замок, як одне із основних місць, які необхідно відвідати. «Подібних замків, – зазначив пан Андрій, – у Європі залишилося небагато, тому його вартує відвідати обов’язково. Тим паче, що Ксьонж є одним із найбільших та найцікавіших замків сьогоднішньої Польщі».
І справді, монументальний замок, що облюбував собі місце на скельному виступі природної ущелини Сілезьких гір серед розкішних букових лісів із заростями родендрону, став справжньою окрасою Вальбжиха. Внизу ущелини тихо несе свої води невеличка річка Пчелниця, а навколо замку величаво здіймаються порослі лісом верхи Сілезьких гір.
– Замковий комплекс «Ксьонж», – розповідає Андрій Гургула, – сьогодні заслужено вважається одним із найбільших замків Європи. Це – своєрідний символ старої Польщі, її перемог та поразок. Тут не побачиш відблиску королівскої величі та напищеності, які притаманні іншим замкам Європи. Ксьонж – це класичний європейський замок, із непростою історією та безліччю таємниць.
Історичні матеріали стверджують, що замок був закладений у ХІV ст. представниками польської королівської династії Пястів, а за свою довгу історію змінив багато власників. У свій час Ксьонжем володів польський король Владислав Ягеллонский, пізніше – угорський правитель Матіаш Корвін. Також тут зупинявся чеський король Іржи із Подебрад. Найдавніша частина замку – залишок давньої слов’янської прикордонної фортеці – була споруджена у XIII столітті свідницько-яворським князем Болько I.
Власне, саме із факту відновлення зруйнованої раніше прикордонної фортеці Больком I і розпочинається документована історія замку Ксьонж. У XIV ст. замком володів князь Болько II, а потім він перейшов під владу чеських королів. Історичні документи свідчать, що Ксьонж у ХV столітті переходив, образно кажучи, із рук в руки, і ці руки не завжди були благородними. Скажімо, серед власників замку були брати Шеллендорфи – відомі в Нижній Сілезіі розбійники. Протягом наступних ста років замок міняв своїх власників сім разів, аж поки у 1509 році його не купив Конрад Хохберг. Таким чином замок перетворився в головну резиденцію одного з найбільш багатих і впливових сілезьких родів.
Під час Тридцятирічної війни замок, який на той час більше нагадував фортецю, неодноразово брали в облогу і захоплювали. Лише у 1705 році, коли Ксьонж перейшов у власність Ернеста Максиміліана фон Хохберга, замок перетворився в казкову резид енцію в стилі барокко. Слід зазначити, що родина Хохбергів на той час вважалася однією із найбагатших та найвпливовіших у Прусії, а містечко Вальбжих разом із вугільними копальнями знаходилися у їхній родовій власності.
У XIX столітті сім’я Хохбергів отримала титул герцогів, а замок почали відвідувати знамениті гості: майбутній президент США Джон Квінсі Адамс, російський цар Микола, імператор Франц Йосиф та інші знатні особи. Замок постійно удосконалювався, набуваючи нових, більш цікавих форм.
У 1891 році завдяки вдалій шлюбній партії Генріха XV в сім’ю Хохбергів увійшла представниця англійської родової знаті Марія-Тереза, яку зазвичай по-простому назвали княжною Дейзі. Однак цей шлюб не був тривалим і розпався після закінчення Першої світової війни. Власне, саме у цей період було зведено східну частину замку.
Мій гід розповів, що у ті часи в замку проживало здебільшого троє осіб з родини його власника та більше шістдесяти осіб обслуговуючого персоналу. Для опалення споруди в холодну пору року використовувалося майже три вагони вугілля. Проте для Хохбергів, у власності яких знаходилися усі вугільні копальні Вальбжиха, це не було накладно.
Перед Другою світовою війною сім’я Хохбергів втратила значну частину свого майна, а у 1941 році фашисти виселили княжну Дейзі з родової резиденції і Ксьонж перетворився в одну із штаб-квартир Гітлера. Очевидно, керівництво Вермахту не змогло вибачити княжні, яка була тіткою Уінстона Черчеля, того факту, що її сини воювали проти гітлерівців: старший служив в англійській армії, а молодший був офіцером польських військово-повітряних сил. Рейх сприйняв це, як зраду і у в 1941 конфіскував замок. Саме тоді у ньому були побудовані численні підземні сховища, переходи і коридори, які використовувалися ставкою верховного головнокомандування Вермахту під час Другої світової війни.
Слід відзначити, що під час Другої світової війни Ксьонж був не лише адаптований до потреб військових, а й суттєво розграбований. Грабунок обладнання та цінностей замку, започаткований німцями, довершили радянські військові, які у Ксьонжі облаштували казарми. У зв’язку з тим, що більшість приладів та обладнання були відняті гітлерівцями, а інтер’єр замку був зруйнований радянськими солдатами, замок не був внесений до державних музеїв Польщі і тривалий час підтримувався муніципалітетом Вальбжиха, а перші відвідувачі змогли відвідати замок лише у 1972 році.
Ксьонж є цікавим для відвідувачів тим, що в архітектурному плані він вирізняється з-поміж інших монументальних споруд Європи різноманітністю стилів – від готики до барокко. Та все ж найцікавішою частиною замку залишаються інтер’єри, які були побудовані у стилі барокко на початку XVIII століття.
Найбільшим і найбагатшим приміщенням замку є зал Максиміліана – центральний бальний зал, який використовується досі для прийому офіційних делегацій. Його головною прикрасою є два, розташовані один напроти одного, каміни з невимовно багатою оздобою, а також кришталеві дзеркала над ними. Стіни і підлогу викладено мармуром, а люстри виготовлені з позолоченого липового дерева. До стін прироблено три невеликі галереї – місця для придворної капели.
У ході екскурсії по замку Андрій Гургула розповів, що зараз муніципалітетом Вальбжиха проводяться систематичні роботи, пов’язані з відновленням та реставрацією інтер’єрів замку, які були пошкоджені під час Другої світової війни та надавали Ксьонжу величності. Впорядковується також територія навколо замку. Коли ми перебували на території замкового комплексу, будівельники саме облаштовували місця для стоянки машин. За висловом пана Андрія, щорічно Ксьонж відвідує більше 300 тисяч туристів, а беручи до уваги той факт, що для огляду цього року відкрито третій поверх, то їх кількість неодмінно зростатиме. Відтак потреба облаштування автомобільної стоянки продиктована самим життям. Користь від неї буде і людям, і, безперечно, містові, казна якого поповнюється за рахунок паркувальнихзборів.
Нині замковий комплекс «Ксьонж» об’єднує в собі близько 400 кімнат та залів. Біля підніжжя замку знаходиться 12 прекрасних садових терас із вишуканими фонтанами та доріжками для прогулянок. У самому замку розташований готель для відвідувачів, де кожен бажаючий може провести декілька незабутніх ночей та вдихнути неповторну атмосферу бароккових залів замку, чи потрапити до перебудованих за часів Другої світової давніх кімнат у рамках нацистського таємного проекту «Гігант», або ж прогулятися територією замку, терасами і парком, пройтися маршрутом до розвалин старої фортеці, яка, власне, і зводилася в околицях Ксьонжа у свій час Хохбергами тільки для того, щоб зробити перебування в замку незабутнім та романтичним.
Однією з багатьох пам’яток замку Ксьонж є розташована поблизу стайня і стадо жеребців. Цей корпус було збудовано у XIX столітті і до 30-их років XX століття використовувався, як замкові стайні. Сьогодні тут утримуються 90 жеребців та 40 кобил сілезької та англійської чистокровних порід. Стайні, каретний сарай та критий манеж замку вважаються одними з найкращих у Європі. Тут навіть можна покататися на конях верхи або в екіпажі та відчути себе у далекому ХІХ столітті.
Поблизу замку розбита також пальмова оранжерея, створена Генріхом XV для Дейзі. Будівля оранжереї займає площу 1900 квадратних метрів і в ній росте вісім десятків видів рослин з різних куточків світу.
Зрозуміло, що у рамках газетної публікації складно передати атмосферу, в яку занурюються відвідувачі замку. Щоб це відчути, потрібно пройтися коридорами Ксьонжа, а заодно зрозуміти, наскільки шанобливо та бережно ставляться поляки до монументальних пам’яток cвоєї історії.
Петро МАГУР.
Вальбжих – Борислав

© 2015 Walbrzyhc

На світлинах автора: загальний вигляд замку Ксьонж із залою Максиміліана (внизу зліва) та внутрішніми будівлями двору центрального входу цієї історичної споруди.

Print PDF