Борислав та Східниця відзначили День Державного Прапора та День Незалежності України

У суботу, двадцять третього серпня, дуже багато бориславців прийшли на площу перед міською радою, щоб вшанувати святиню України – наш синьо-жовтий прапор, що став Державним і об’єднавчим символом всього нашого багатонаціонального  народу – від Сяну до Дону. Це справді величне свято  –  символ єднання всіх українських земель і всіх громадян нашої держави, якої нації чи національності вони не були б. Всі ми спільно, пліч-о-пліч стояли на Майдані Незалежності у столиці країни – українці, євреї, росіяни, поляки, вірмени, кримські татари, грузини… Всі спільно, прикрившись дерев’яними щитами, відстоювали проти прихвоснів Януковича – російських наймитів, свою рідну землю, рідну для кожного з нас. Всі спільно перемогли цей потворний виплодок кремлівського сатани, і зараз так само пліч-о-пліч відстоюємо незалежність рідної землі під синьо-жовтим стягом свободи. Як сказала, відкриваючи урочистість, завідувачка відділу внутрішньої політики міської ради Наталя Бараняк:
Ганьбив наш прапор
зловорожий гнів,
Його полотна в попелі
лежали.
Але він знов, як новий
день, розцвів, –
Внесіте прапор вільної
держави.
Підняти Державний прапор України на щоглі перед міською радою доручено в. о. міського голови Ігорю Яворському, дочці Почесного громадянина Борислава Степана Бродяка, який загинув відстоюючи незалежність рідної країни, учасникам АТО – нашим Воїнам Світла – Ігорю Сагану, Олексію Ревенку, Миколі Кирді, Андрію Новаку, громадському діячу Роману Кописю, одному з тих, хто спільно із нечисленними побратимами, перший виступив проти окупаційного московського режиму у нашому місті, проти злочинної комуністичної влади.
Спільно з ними доручено цю почесну місію і молоді з нашого «Пласту», що перейняла цю естафету від молодих патріотів далеких двадцятих-тридцятих років, які пізніше стали незламним ядром національно-визвольного руху, стали основою легендарної Української Повстанської армії, що вела свою боротьбу із московськими наїзниками аж до початку п’ятдесятих років минулого століття.
Після цього на щоглах перед міською радою здіймаються догори синьо-жовті знамена. Одне – нинішнього дня. Інше – те, що перейшло і через київські Майдани, і побувало в зоні бойових дій на сході України. Про його історію коротко розповів пізніше у своєму виступі учасник перших кроків відродження України як незалежної держави Роман Копись.
Як він сказав, цей синьо-жовтий прапор, що його символічно пронесли перед громадою воїни АТО вперше замайорів 26 червня 1989 року біля колишньої катівні НКВД у Бориславі. Таких прапорів було пошито шість. Пошила їх його мама – Марія Копись. І після цього ці синьо-жовті знамена маяли на всіх бориславських вічах, на столичному Майдані під час Помаранчевої революції і під час Майдану 2013-го року. Їх було шість, але після всіх тих подій залишився один. Хотіли передати їх у міський музей, але розпочалася війна на сході країни, і вирішили разом із міською самообороною передати його бориславцям, які воюють з московським окупантом на Донеччині. Разом із нашими хлопцями він пройшов там бойове хрещення. І зараз цей прапор, вік якого вже двадцять шість років, буде передано у музей міста, щоб нагадувати юним поколінням, якою нелегкою була дорога нашого народу до Незалежності.
А власне віче розпочав проникливим словом священик храму Святої Анни (УГКЦ) отець Петро Підлубний, який запросив усіх присутніх до спільної молитви за Україну, за її долю:
– Нехай ця спільна молитва буде маленькою частинкою, тим вкладом, тим взиванням до Отця нашого небесного, до Господа, щоб дарував добро і свободу нашій державі, нашому народу.
Привітав громаду зі святом Державного прапора в. о. міського голови, секретар міської ради Ігор Яворський.
– Святість нашого синьо-жовтого знамена найкраще розуміють ті, хто і в давні часи, коли воювала легендарна Українська повстанська армія, і сьогодні, коли Україна змушена відстоювати свою незалежність від нового агресора, виборюють наше право на свободу, – наголосив він. – Тож низько вклоняємося нашим героям, які у кривавих боях відстоювали, відстоюють і будуть відстоювати нашу землю, наше право бути вільним народом на вільній землі…
Про історію синьо-жовтого знамена від прадавніх часів і до днів нинішніх розповів у своєму виступі вчитель історії та правознавства загальноосвітньої школи № 9 Віктор Нагловський.
До слова запрошено голову громадської організації «Спілка ветеранів АТО» Ігоря Сагана.
– Я б хотів детальніше розповісти про цей прапор, який нам передав пан Роман Копись і «Самооборона Борислава». Разом з нами він пройшов важкий бойовий шлях. Харків, потім Лисичанськ, цей прапор побував і в страшних боях у Дебальцевському котлі, потім – Луганська область, 29-й блок-пост. На цьому прапорі є автографи ледь не всіх воїнів 24-ї бригади, в тому числі, на жаль, і автографи хлопців, які полягли у тих боях і не будуть вже ніколи тут з нами стояти. Але вірю, вони піднялися в небеса і разом із Небесною Сотнею охороняють і зараз рідну землю. Не буду вдаватися в далеку історію нашого Державного Прапора. Але знаю одне – він має бути в серці кожного громадянина країни. Він має майоріти в кожному з нас до тих пір, поки ми будемо пам’ятати, що ми великий народ, велика нація, ми – українці. Ніколи не повинні ми забувати, якою кров’ю кращих синів і дочок освячене це синьо-жовте знамено. Слава Україні!
Потім свої побажання з нагоди свята і вітання воїнам, які боронять наші східні кордони від армії московського шизофреника, як висловився колишній очільник Дніпропетровщини, промовляли найменшенькі патріоти України – маленькі вихованці дошкільного закладу № 20.
Щирість, безпосередність і проникливість цих рядків, на жаль, неможливо передати газетним текстом. Ну дуже гарно!
А далі привітали зі святом громаду начальник міського управління юстиції, член виконкому міської ради Ірина Клонцак та громадська діячка, яка очолювала міську організацію Народного Руху України у найважчі роки його становлення, Любов Дадацька.
Продовженням урочистостей з нагоди Дня Державного Прапора України став автопробіг « Незалежності – ТАК!», що вирушив від спорудженого вперше в Україні пам’ятника легендарному Провіднику ОУН Степану Бандері і пройшов у маєві синьо-жовтих прапорів через Трускавець, Дрогобич, відтак, повернувшись знов до Борислава.
Ігор ЮРИНЕЦЬ
На фото: під час урочистості до Дня Прапора та Дня Незалежності України

Print PDF