(Бориславці відзначили 145 -річчя від дня народження Лесі Українки)
Ти себе Українкою звала…
Ти себе Українкою звала, –
І чи краще знайти ім’я
Тій, що радістю в муках сіяла,
Як Вітчизна велика твоя!

 

 

Ці віршовані рядки присвячені славній дочці України – Лесі Українці. Ім’я її овіяне всенародною любов’ю. Адже це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Саме про це розповіли ведучі години поетичного настрою «Ще слів нема – поезія вже є» Мар’яна Герляк та Соломія Городиська. Глядачі цього заходу (вихованці сиротинця «Оріана» та користувачі МБД) уважно й зацікавлено слухали їх. А поетичний настрій створили читці, декламуючи поезію незабутньої Лесі Українки: Катерина Луців «Колискова», «Вечірня година»; Соломія Хайнацька «Конвалія», «Хотіла б я піснею стати»; Вікторія Федурко «Сім струн. Фа», «Скрізь плач, і стогін, і ридання…»; Анна Смольницька «Сім струн. До», «Горить моє серце»; Марія Баган «І все-таки до тебе думка лине…», «Ви щасливі, пречистії зорі…»; Юлія Шемеляк «Сім струн. Соль», «То була тиха ніч чарівниця…»; Роксолана Алтуніна «До музи», «Останні квітки»; Елизавета Фірман «Сім струн. Ля. Сі».
Діти переконались, що Леся Українка всією своєю душею вболівала за долю свого народу. І про це свідчить і її поезія, і її життя. А творчість письменниці належить до тієї прогресивної спадщини минулого, яка для кожного нового покоління відкривається новими духовними скарбами, живе у віках, розвивається, даруючи людям мудрість, мужність і красу.
Н. КОСТЕЦЬКА,
бібліотекар міської бібліотеки для дітей

Є люди, як зірки

Є люди, як свічки, –
Згорають, відходять у небуття.
Є люди. Як зірки, –
Горять і світять все життя.

У жодній з світових літератур немає такого прекрасного сузір’я жінок-письменниць, яке прикрашає українську літературу, – це легендарна поетеса Маруся Чурай, Марко Вовчок, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Ліна Костенко…У цьому сузір’ї незгасною зорею сіяє ім’я Лесі Українки. Світ ще не знав такої поетеси. Безсмертна іскра Прометея запала глибоко в її серце і загорілася ясним вогнем.
Так розпочали в бібліотеці-філії № 5 для дітей ведучі Марта Кондратишин (ЗОШ № 4, 6-б кл. і Каріна Лютак (ЗОШ № 5, 5-б кл.) літературно-поетичну годину «Чарівний світ поезії Лесі Українки» для 6 класів ЗОШ № 1 (кл. керівники М. Бідичак та В. Фенувка).
Леся дуже любила читати, малювати, вишивати, співати. Вона разом із своїми братами й сестрами захоплювалась українськими піснями. Під музичний супровід Юлія Мінів (Бориславська гімназія, 2-а кл.) прочитала вірш Лесі Українки «Колискова», Каміла Гарасим’як (ЗОШ № 7, 4-б кл.) «Вишеньки», Софія Рентюк (ЗОШ № 4, 5-а кл.) «Надія», Лілія Титиш (ЗОШ № 1, 6-а кл.) «Без надії сподіватись», Каріна Куцмида (ЗОШ № 4, 6-в) «Сім струн», Христина Нагірнич (ЗОШ № 1, 6-а кл.) «Давня весна». Цікавою була інсценізація поезії «Мамо, іде вже зима…», яку блискуче виконали син – Андрій Левченко (ЗОШ № 8, 4-а кл.) та мама – Юлія Мінів (Бориславська гімназія, 2-а кл.).
Роль Лесі виконала Вікторія Хома (ЗОШ № 1, 6-а кл.). Присутні подивились інсценізацію казки «Біда навчить», у якій взяли участь: Горобчики – Любомир Костик (ЗОШ № 4, 5-в кл.) і Володимир Сав’як (ЗОШ № 4, 4-а кл.), Квочка – Тереза Гаврилів (ЗОШ № 4, 4-в кл.), Зозуля – Лілія Титиш (ЗОШ № 1, 6-а кл.), Бузько – Андрій Левченко (ЗОШ № 8, 4-а кл.), Ґава – Тетяна Барабаш (ЗОШ № 4, 3-а кл.), Сова – Каріна Куцмида (ЗОШ № 4, 6-в кл.), Сорока – Анна Глива (ЗОШ № 4, 4-б кл.), Крук – Ростислав Почіковський (ЗОШ № 4,3-б кл).
Вона була,є і буде. Дякуємо за це долі, що зродила на нашій землі Лесю Українку, яка стала символом і гордістю нашої України, яка вірила у своє безсмертя і стала безсмертною.
Літературно-поетичну годину «Чарівний світ поезії Лесі Українки» підготували працівники бібліотеки № 5 для дітей Наталія Пріцак та Оксана Фус.
Оксана ФУС,
завідувач
бібліотеки-філії № 5 для дітей
Бориславської МЦБС

 

«Вічний живий голос»

«Як я умру,
на світі запалає
Покинутий вогонь
моїх пісень,
І стримуваний пломінь
засіяє,
Вночі запалений,
горітиме удень!»
Леся Українка

Вогонь пісень Лесі Українки палає уже 137 років. Це незгасимий вогонь таланту справжнього, від Бога. Донька Прометея, як назвали її люди, несла їм вогонь своїх поезій, цю іскру Божу за життя і несе зараз устами нашими, її потомків.
Недаремно поетесу стали величати Дочкою Прометея. Нести людям вогонь просвіти, вогонь своєї любові, жар свого невтомного слова було справою всього її життя. Але навіть у хвилини найтяжчої душевної муки вона незбагненна у своїй внутрішній силі і величі. Бо життєве кредо Лесі Українки – сміливо творити свій шлях серед будь-яких незгод, змагатися з долею, не впадати у відчай під її ударами:
Так! Я буду крізь сльози
сміятись,
Серед лиха співати
пісні.
Без надії таки
сподіватись.
Буду жити –
геть думи сумні!
«Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом, – писав Максим Рильський, – то найвідповідніше слово було б – боротьба». З’явившись на рубежі двох століть і двох епох, ця творчість стала однією з вершин української літератури.
Ім’я поетеси овіяне всенародною любов’ю. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування, її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, літературній критиці і публіцистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці.

«Це талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності… Її поезія – то огнисте оскарження того гніту сваволі, під яким стогне Україна».
(І. Франко).

За вікнами зима. І ось у таку гарну пору з нагоди 145-річчя від дня народження Лесі Українки в приміщенні ЗОШ № 5 учнівський колектив 9-х класів та працівники бібліотеки-філії № 6 для юнацтва Бориславської МЦБС спільно провели усний журнал «Вічний живий голос».
Яскраво доповнив захід цікавий виступ вчителя української мови та літератури ЗОШ № 5 Ольги Козич.
Усний журнал складався з 5-ти сторінок:
1. «Біографія Лесі Українки».
2. «Творчість Лесі Українки. Конвалія».
3. «Любов до народу».
4. «Єдина! На всю Україну!».
5. «Бібліотечна скарбничка».
Кожна сторінка усного журналу ознайомила учнів з творчістю великої поетеси, торкнулися ширше її життєвого шляху та творчості. Біографія Лесі мелодійно перепліталася з декламацією її поетичних творів.
Ведучі усного журналу Антон Айзенбарт і Марина Марголич вміло розповіли про життєвий шлях Лесі Українки. В ролі Лесі Укранки виступила Мар’яна Шаповал.
Поезії Лесі Українки: «Ти себе Українкою звала», «Зоря поезії», «Хто вам сказав, що я слабка», «Скрізь плач і стогін», «Горить моє серце», «В її очах слова котились, наче хвилі», «Вся ти – трепет, вогонь, ідеал…», «Надія», «І все таки до тебе думка лине», «До тебе, Україно, наша бездольная мати» читали учні 9-х класів: Володимир Дешевий, Інна Романська, Тетяна Файчак, Марта Ковалик, Яна Печак, Ірина Кундик.
Інсценівку «Мамо, іде вже зима»вміло продемонстрували вчитель української мови та літератури Ольга Козич з сином Максимом. Мультимедійну презентацію «Я маю в серці те, що не вмирає» підготувала учениця 9-А класу Ірина Козич. Також до уваги присутніх було продемонстровано документальний фільм про життя Лесі Українки.
Учні 9-А класу Андріана Кардаш, Давид Копитчак, Назар Руданський та Софія Олійник під гітару виконали пісню «Човен» на слова Івана Франка. Тетяна Файчак виконала вірш «Геть те думи, ви хмари осінні» під музичним супроводом вчителя музики ЗОШ № 5 Ігоря Хоп’яка.
Бібліотекар Ольга Смерека презентувала книжкову виставку «Поетичне слово Лесі». Про цікаві факти з життя Лесі Укранки розповіла бібліотекар Марія Лутчак.
Заступник директора з виховної роботи Марія Голобутовська подякувала всім, хто долучився до заходу, та закликала читати та вивчати твори нашої геніальної поетеси.
Видатні поети, митці ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей,із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя.
І час підносить їх над нашими думами і турботами, обдаровуючи безмежною молодістю, і стають вони нашими сучасниками й ровесниками прийдешніх поколінь.
Будуть відходити віки, будуть приходити віки… а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.
Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. То ж нехай звучить серед нас слово Лесі і слово про Лесю, як шана наша пам’яті її великій.
Запрошуємо усіх, хто цінує творчість Лесі Українки, завітати до бібліотеки. Наодинці пройтися життєвим шляхом поетеси. А може й взяти її твори, з яких долинуть до вас слова письменниці.
Леся Українка прожила життя сповнене невимовних страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично, в ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви,сповнені віри і впевненості в невичерпні сили народні. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а лише зробила крок у безсмертя:
Десь у лісі сопілка
співає:
То сміється, то плаче –
рида…
«Лісова пісня»
в світі лунає
Вже століття,
бо… «вічно жива»!
Стихла пісня…
Сопілка змовкає…
Та співає душа, ожива!..
Тож хай в кожному серці
палає
Те живе, що повік
не вмира!
Галина ПОЧІКОВСЬКА,
бібліотекар
бібліотеки-філії № 6 для юнацтва
Бориславської МЦБС