Щороку в березневі дні усі свідомі українці вшановують свого Пророка і Генія, який став символом України – Тараса Григоровича Шевченка.
Геніальний поет цілком справедливо посідає перше місце серед великих українців, був і залишається духовним батьком нашого народу. Автор безсмертного «Кобзаря» все своє життя присвятив боротьбі за визволення українців від соціального і національного поневолення. Тарас Шевченко для кожного свідомого українця – не просто народний поет, талановитий митець, а й національний пророк, апостол правди, заступник знедолених, провидець, великий патріот та один з найбільших революціонерів нашого народу. Адже справді майже кожна сторінка «Кобзаря» – це палкий заклик любити свій народ і край, пророчий осуд усякої неправди і неволі, рішучий осуд насильства, релігійного лицемірства і соціальної несправедливості. І хоч минуло вже саме цими днями 202 роки від дня його появи на світ, а значущість цієї постаті та його слів абсолютно не зменшилася. Багато з того, що писав митець, здійснюється. Уже третє десятиліття ми живемо у вільній, незалежній державі, про яку Шевченко міг тільки мріяти і писати. Однак справдилася й пересторога Кобзаря про те, що «Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…». Мов у воду дивився пророк, пишучи ці слова.
4 березня в читальній залі центральної міської бібліотеки в рамках зібрання літературно-мистецького клубу «Живе слово» відбулись літературні читання творів Тараса Григоровича Шевченка «Шевченко у живому слові», присвячених 202-й річниці від дня народження великого Кобзаря.
Ведуча заходу, бібліотекар Алла Божко звернулася до всіх присутніх зі словами, що у нашому житті Тарас Шевченко – це взірець, до якого потрібно прагнути. Адже досягнути його поетичної майстерності не може ніхто. Та й на прикладі життя поета можна показати, хто такий справжній патріот своєї Батьківщини, а «Кобзар» – це статут і закон для всіх українців.
Упродовж літературних читань присутні поринули у безмежний світ Шевченкової поезії, яка гармонійно перепліталась із фактами біографії поета-борця. Вірші та уривки з поем зачитували учениця ЗОШ № 3 Марія Барщик («Минають дні, минають ночі»), учні ЗОШ № 4 Бонтей Олена («Реве та стогне Дніпр широкий»), Надія Чарнош («Думка»), ЗОШ № 5 Давид Копитчак («За байраком байрак»), Тетяна Файчак («Іржавець»), Гошко Ксенія («По діброві вітер виє»), ЗОШ № 6 Наталя Сокаль («І мертвим, і живим»), Ярина Кошкорова («Розрита могила»), учениця ЗОШ № 7 Марія Гадубяк («Лілея»), учні ЗОШ № 8 Софія Бренич («Ми восени такі похожі»), Ася Лепак («Наймичка»), ЗОШ № 9 Тетяна Мохналь («Заповіт»), Назар Чушак («Мені тринадцятий минало»), Вікторія Джуфер («Не гріє сонце на чужині»), Богдан Михаць («Чигирине, Чигирине»), учні Бориславської гімназії Софія Придатько («Причинна»), Лілія Паращак («Нащо мені чорні брови»), а також активіст громадської організації «Цвіт нації» Андрій Делінкевич («Кавказ», «У тієї Катерини»). Прозвучали пісні на слова Тараса Шевченка у виконанні учениці ЗОШ № 1 Божени Гамар «Не тополю високую», учениці ЗОШ № 4 Анни Дум’як «Садок вишневий коло хати» та вихованки Бориславської дитячої школи мистецтв Ольги Тимчишин «Синові» та «Всі ідем до тебе Божа Мати».
До уваги присутніх у читальній залі бібліотеки було представлено експозицію матеріалів «Шевченка полум’яне слово на сторожі вічності стоїть», створено бібліовікно «Тарас Шевченко у творах наших краян» та підготовлено мультимедійну презентацію «Шевченко у живому слові» (бібліотекар Ірина Карпінська). Також працівники центральної міської бібліотеки започаткували книгу «Тарас Шевченко у моєму житті», в якій всі охочі мали змогу занотувати, ким для них є Тарас Шевченко, та поділитися думками про нашого Пророка.
Завершила літературні читання творів Тараса Шевченка ведуча Алла Божко поезією Героїні Світу, української поетеси, дисидента, членкині Української Гельсінської групи з 1979 р. Ірини Сеник:
Нам говорили, що у нас
Не було Пушкіна
та Блока.
А ми? Пишались
кожен раз,
Бо мали й маємо
Шевченка – нашого
пророка.
Шевченко велет
з велетнів, авжеж!
Борець за Правду
і Свободу.
Його талант не знає меж,
Він СВІТОЧ нашого
Народу.
Він приходив
у найменший зал,
Через віки та покоління,
Тож піднесім його
на п’єдестал,
Якщо в нас є сумління.
Ірина НОВАК

Print PDF