Великий історичний пласт дійсності, пов’язаний з мінеральною водою «Нафтуся», розглянуто у праці Романа Тарнавського «ЖИВОТВОРНІ СКАРБИ БОРИСЛАВА», що друкувалася сім п’ятниць, починаючи з 10 березня 2017 р. на шпальтах часопису «Нафтовик Борислава». Тут розглянуті десятки і десятки фактів, дат і постатей причетних до вивчення та сприяння використання джерел «Нафтуся» у Бориславі.Це окремий, реалістичний погляд на бориславську «Нафтусю», що чомусь досі знаходиться в тіні трускавецьких і східницьких аналогічних лікувальних мінеральних вод.
Засадничим висновком цієї статті є заклик до створення державної програми «Бориславські мінеральні води» і затвердження зон санітарної охорони джерел «Нафтусі» та створенням служби нагляду за їх екологічним станом, за діяннями на поверхні довкола таких об’єктів.
Колись, Постановою РМ УРСР № 339 від 20 червня 1978 р. було затверджено «Східницький курортний округ» з картографічно визначеними зонами санітарної охорони, а ще до того, 10 жовтня 1975 р. теж Постановою РМ УРСР було затверджено документ для «Трускавецького курортного округу». До речі, західна межа цієї охоронної зони з півдня на північ проходить неподалік колись пробурених свердловин 12-Іваники і 12-Північний Борислав, а відтак у межах ІІІ ЗСО цього округу знаходиться Тустановецьке джерело «Нафтусі», де і до тепер, на віддалі кількох десятків метрів від нього стоїть бетонний стовпчик (колись з табличкою) котрий символізує початок І-го поясу ЗСО № 10, де суворо заборонено занечищувати територію, смітити, допускати заїзд автотранспорту і т. д. Дуже цікавим є і те, що ІІІ ЗСО того Трускавецького курортного округу постягається далі від цього джерела в сторону Борислава у північно-східному напрямку на відстань до 2,5 км. На півдні Трускавецького округу, у ІІІ ЗСО були колись діючі свердловини Іваниківського газоконденсатного родовища, а далі на північний захід Помірківське нафтове поле Бориславського нафтогазоозокеритового родовища.
У свій час («Нафтовик Борислава» від 13-16. 04.1996 р.) була опублікована стаття «Нафта чи «Нафтуся», де серед іншого мова йшла про таке важливе питання, як довготривала розробка Бориславського нафтогазоозокеритового родовища вплинула на джерела «Нафтусі» Борислава. Тут акцентувалася увага на генетичну спорідненість мінеральної води типу «Нафтуся» з пластовими водами нафтових покладів, а також і на відсутність даних реєстрованого негативного впливу. Може бути дивним, але дослідження Бориславського філіалу «Укргіпрондінафта» у 1986 – 1988 рр. (див. звіти) при спостереженні та вивченні джерел мінеральної води у Східниці теж вказують на відсутність ознак негативного впливу. Натомість була встановлена чітка залежність якості води від погодних умов, себто при довготривалих дощах дебіт джерел води значно зростав, а концентрація (мінералізація) її значно знижувалася. Це підтверджує тезу, що «Нафтуся» утворюється шляхом перемішання пластової води з глибин з поверхневими інфільтраційними водами.
Відомий вчений, академік УНГА, який народився у Бориславі, Георгій Бойко, теж стверджував у праці «Напрямки удосконалення пошуків нафтових родовищ у Прикарпатті» в журналі інституту геології, геохімії горючих копалин (ІГГГК) № 3, 2002, с. 3 – 13 (на прикладі Східницьких родовищ), що у давній період (понад 100 років тому) у межах нині затверджених «…І, II, III зонах санітарної охорони пробурено ударним способом (з депресією на пласти), без цементування обсадних колон сотні свердловин, і вони не зруйнували покладів «Нафтусі».
Є особливо важлива думка І. Ковалика (начальника Дрогобицької Державної інспекції з охорони праці в нафтогазопереробній промисловості), яку він висловив у журналі «Охорона праці», № 4, 1997 р. у статті «Нафта і Нафтуся», а саме «…всім науковцям і спеціалістам відомо, що пробурені раніше протягом багатьох десятиліть нафтові свердловини, які закладалися і будувалися без відповідних екологічних проектів, правил та норм, родовищам та джерелам «Нафтусі» не завдали ніякої шкоди». Є десятки статей, які так чи інакше пов’язані з нашою «Нафтусею» і її використання, як на шпальтах газети «Нафтовик Борислава», так і інших виданнях, зокрема у газеті «Високий Замок» за 05.09.1999 р. була інформація Валерія Марітчака з промовистою назвою «Найкраща «Нафтуся» – бориславська…».
Очевидним є питання, як корегування меж «Трускавецького курортного округу», так і встановлення адміністративного розмежування ЗСО між Бориславом і Трускавцем, себто встановлення границь округу «Бориславські мінеральні води».
Треба зауважити, що Трускавецька гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція займалася лабораторними аналізами мінеральних вод з часу заснування у 1949 р., у т. ч. «Нафтусею» з Тустановецького джерела і не тільки, а у 70-х роках ХХ ст. тут здійснювали визначення органічної складової води, яка вважалася її бальнеологічною основою. Нині популярною є теза про «від’ємний потенціал» джерельної води. Наприклад, як стверджують адепти цієї теорії, при від’ємному потенціалі понад 270, при наповнені посудини з джерела у Трускавці вона матиме уже мінус 30, коли її доставити до Києва, тобто десь через добу.
Отож лікувальні властивості води безпосередньо з джерела у рази вищі за її аналоги, що побували на збереженні у тарі на поверхні землі…
Окремо треба було б сказати про роль Міністра геології України у 1967 – 1982 рр. Шпака Петра Федоровича у дослідженні мінеральних вод Трускавецько-Бориславсько-Східницького рекреаційного басейну, саме про нього колись згадував Мацьків Ярослав Степанович (начальник НГВУ «Бориславнафтогаз» у 1975 – 1990 рр.): «…практично вирішити питання східницьких мінеральних вод нам допоміг тодішній міністр геології УРСР Петро Шпак. Я поінфомував його, що трускавецьке керівництво через ЦК, з яким має зв’язки, всіляко гальмує розвиток Східниці. Тому нам у селищі не дають дозволів на будівництво санаторіїв і пансіонатів. Петро Федорович зреагував миттєво: обґрунтував буріння розвідувальних свердловин для пошуків і оконтурення покладів мінеральної води та виділив кошти. Першою була пробурена свердловина 2-С – звідси взялося джерело із содовою водою. Тут можна розповідати про багато перепитій, та ось важливо: П. Шпак допоміг довести справу до кінця». При зустрічах з бориславцями, уже на завершенні своєї виробничо-наукової кар’єри, Петро Федорович з охотою згадував свій початок роботи, яко молодого спеціаліста на Східницькому нафтовому родовищі і, неодмінно передавав вітання колезі тої пори з Борислава Ярославу Вошаку.
У Бориславі було кілька бумів, як-то: з видобутком озокериту у 60-70-х роках ХІХ ст., або з видобутком нафти на початку ХХ ст., так і з шаленим попитом на «Нафтусю» у 60-70-х роках ХХ ст., коли переповнені поїзди «Москва – Трускавець» привозили бажаючих вилікуватися чудодійною водою, а санаторіїв висотних, ще не було збудовано у Трускавці, і тоді цей нарід по палатках і по хатах у Тустановичах зосереджувався для споживання «Нафтусі» і купання у Тустановецькому озері з солонуватою водою. Тоді черга до джерела води «Нафтусі» у кілька десятків чоловік була від самого ранку до пізнього вечора щоденно…
Може ще так буде?
Любомир МИХАЛЕВИЧ

Print PDF