Ми, українці, полюбляємо картати владу: і те не зробила, і там недопрацювала. А ще віримо базікам, які на телеекранах виглядають всезнайками. Насправді ж ці розумники або з команди Януковича, тільки про їхні оборудки люди трохи призабули за рік після Майдану, або відпрацьовують гроші всіляких льовочкіних та фірташів.

Правильно кажуть поляки, грузини, угорці: «Перед нами, як нині перед українцями, також стояло питання – сподіватися на диво, чи наближати це диво власною працею. Ми обрали працю і тому у нас все вийшло». Такий вибір, вочевидь, мусить зробити й наше суспільство. Тоді й реформи не здаватимуться такими страшними, а псевдозахисники народу, які працюють на олігархів і, що найгірше за нинішніх умов, на російську пропагандистську машину, не зіб’ють нас з правильно обраного шляху.
Маємо розуміти, що світ повірив в Україну і її нинішню владу, доказом чому є перша позичка 5 млрд. доларів від Міжнародного валютного фонду. Загалом світ готовий інвестувати в нашу країну значні суми. Лише МВФ виділяє 17,5 млрд. Не лишатимуться осторонь й інші кредитори та великі інвестори. Тож, якщо нам повірили інші, ми тим паче зобов’язані повірити в себе. Необхідна витримка, єдність, відповідальність. Тоді у нас буде гідне завтра.
Днями виповнилося 100 днів другому уряду Арсенія Яценюка. Прем’єр та урядовці відзвітувалися перед народом, кожен міністр розповів, що зробив за цей час і що зробить найближчим часом. Чи пам’ятає хтось подібний публічний звіт від попередніх урядів?
Солідарну відповідальність за стан справ у країні взяли на себе всі політичні сили коаліції, які делегували своїх представників в уряд – і «Блок Петра Порошенка», і «Народний фронт» Арсенія Яценюка, і «Самопоміч» львівського мера Андрія Садового, і «Радикальна партія» Олега Ляшка, і «Батьківщина» Юлії Тимошенко.
По-перше, в парламенті є міцна і при цьому демократична коаліція, яка підтримує й урядові, й президентські ініціативи та пропонує власні ефективні закони. Вороги нашої країни марно сподівалися, що можновладці розсваряться. Навпаки, маємо у владі команду однодумців.
По-друге, надскладні реформи здійснюються фактично в стані війни з Росією, при втраті 20% промислового потенціалу сходу України, анексії Криму. А ще є проблеми відбудовування зруйнованого окупантами Донбасу, допомоги більше ніж мільйону біженців. За таких умов, мабуть, мало хто погодився б проводити радикальне оновлення країни. Але ні в урядовців, ні у нас з вами іншого виходу немає. Адже можемо більше не отримати історичного шансу вирватися із лап кремлівського імперіалізму. «Наша команда робить все, що в її силах, аби фінансувати армію, стабілізувати економіку, провести реформи в усіх сферах українського життя, виконувати угоду про європейську інтеграцію і боротися спільно за майбутнє кожного українця і держави в цілому», – сказав Арсеній Яценюк під час свого звіту за сто днів роботи уряду. І чесно зауважив: за цей час багато зроблено, але багато ще не зроблено.
Критики полюбляють кидатися слівцями на кшталт: «А чому не видно цих реформ?». Знані ж експерти кажуть, що деякі позитивні результати оновлення держави громадяни відчують вже до кінця року. Але реформи – це не диво, яке здійснюється за помахом чарівної палички. Аби вони дали результат, потрібен час.
Хоча і за ці сто днів вже зроблено чимало. Відбувся перший етап податкової реформи, утричі зменшилася кількість податків, фіскалам заборонили тиснути на бізнес перевірками. Деякі телебазіки знову за своє: вимагаємо, щоб податків стало ще менше. Вони так кажуть не тому, що обороняють бізнес. Вони прагнуть, щоб у Пенсійному фонді утворилася така дірка, яка не дасть можливості заплатити пенсії. І хочуть скористатися цим для розхитування ситуації в державі на замовлення Путіна. Не вийде.
Йдемо далі. Уряд почав бюджетну децентралізацію. Можливо, регіональні керівники хотіли б усього і відразу. Але ми ж розуміємо: спочатку треба, аби вони показали, що можуть розпоряджатися вже наданими важелями. До речі, уже в 2015 році місцеві громади отримають додатково на свої потреби 40 млрд. грн. Коли депутати реформують Конституцію, а громадяни оберуть нову місцеву владу, тоді можна розширювати повноваження.
Прем’єр у своєму виступі наголосив і на інших реформах. Скажімо, для багатіїв ввели податок на розкіш, а для олігархів – податок на користування надрами. Україна розпочала судові процеси проти Росії. «У Стокгольмському арбітражному суді – по газовому контракту, за порушення Міжнародної конвенції про боротьбу з тероризмом будемо судити Росію за агресію проти України і військову крадіжку українського Криму, за створення кривавого «русского мира» в Донецьку і Луганську. Ми починаємо процес в Гаазькому трибуналі», – заявив Яценюк.
На нашому боці весь цивілізований світ. Тож Україні ніхто і ніщо не зможе завадити перемогти агресора і в ратній борні, і в міжнародних судах!
Микола АНДРІЙЧУК.

Print PDF