Бертольд Байц був одним з найвпливовіших промисловців повоєнної Німеччини, багаторічним керівником концерну «Тиссен-Крупп». Байтц вважався одним з найвпливовіших менеджерів у німецькій повоєнній історії. За порятунок євреїв у м. Бориславі у часи ІІ Світової війни визнаний «Праведником народів світу» (1973).
Бертольд Байтц народився 26 вересня 1913 року в м. Бенцін, Західна Померанія в простій сім’ї. Його батько був уланським вахмістром. Вивчав банківську справу в Штральзунді. У 1939 році він поступає на роботу в нафтову фірму «Шелл».
Першого липня 1941 року, невдовзі після нападу Німеччини на Радянський Союз, молодший офіцер запасу, 28 річний Бертольд Байтц з дружиною Ельзе прибуває до Борислава. Байтца – співробітника нафтової компанії «Шелл» призначили комерційним директором Карпатської нафтової компанії. Одразу по прибутті до Борислава Ельзе і Бертольд стають свідками єврейських погромів на вулицях міста. Побачене його потрясло. І він не міг залишитися тільки спостерігачем масового вбивства євреїв Борислава.
Бертольд Байтц наполіг на тому, аби євреї-спецалісти залишилися працювати – всупереч наказу СС про «очищення промисловості від євреїв». Байтцу довелося наполегливо доводити місцевому керівництву СС, що євреї які працювали на підприємстві, є «незамінними працівниками» і без них він не зможе забезпечувати вкрай необхідні Вермахту нафтові ресурси. Таким чином на підприємстві окрім українців, поляків були задіяні і євреї.
За розпорядженням Байтца нарукавна пов’язка з літерою R (Rustungsarbeiter – робітник оборонної промисловості) – єдиний спосіб уникнути депортації до концтаборів та масових розстрілів в околицях міста. Окрім цього Байтц видавав трудові посвідчення. На нафтову фірму працювало більше євреїв, ніж можна було повноцінно задіяти на виробництві.
Адміністративна будівля нафтової компанії знаходилась в теперішньому приміщені податкової інспекції по вул. Карпатська Брама (колишня – Словацького). Бертольд Байтц, рятуючи євреїв Борислава, ризикував власним життям. На Байтца не раз доносили, в тому числі працівники нафтової компанії. Від концтабору його врятувало лише диво: справа потрапила на розгляд його другу дитинства. Той попросив Байца бути обережнішим і спалив усі документи.
Далеко не всі з тих, за кого заступався Бертольд Байтц, таки врятувалися. Загалом з кількох тисяч євреїв-робітників компанії війну пережили кілька сотень. 1944 року, незадовго до відступу німецьких військ, компанію ліквідували, а Байтца відправили на фронт. Врятувалися лише ті євреї, яким вдалося декілька місяців переховуватися у лісах.
Після війни Бертольд Байцт зробив блискавичну кар’єру. У Німеччині тоді дуже бракувало кваліфікованих менеджерів, які не були би серйозно обтяжені нацистським минулим. З 1953 року він – керівник металургійного концерну Крупп. Репутація Бертогольда Байтца у наступні десятиліття принесла неабияку користь у налагоджені торгівельних і політичних зв’язків з країнами «Східного блоку». Після низки зустрічей Байтца з високопоставленими представниками номенклатури у Польщі, Радянському Союзі та інших соціалістичних країнах концерн Крупп отримав вигідні контракти у цих країнах. Центральну роль Байтц зіграв і в «політичні відлизі» у відносинах з країнами «Східного блоку» на початку 50-х років.
Саме Бертольд Байтц став одним з перших, хто вимагав виплатити компенсації колишнім примусовим робітникам.
Бертольд Байцт за життя отримав чимало премій і відзнак не лише за свої професійні досягнення, а й за людяність. Саме за порятунок євреїв у часи війни ізраїльський меморіальний центр Яд-Вашем у 1973 році визнав Байтца «Праведником народів світу». За неймовірні зусилля на захист людської гідності 2011 року Бертольду Байтцу було вручено і найвищу відзнаку землі Північний Рейн-Вестфалія – «державну премію NRW», а 2012 року йому було присуджено престижну Премію миру та справедливості імені Лева Копелева. Його біограф Йоахім Кеппнер писав: «Його життя доводить, що навіть одна людина може змінити світ на краще».
Помер Бертольд Байцт 30 липня 2013 року Кампен (Зільт), Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина на 99 році, життя не доживши неповний місяць до свого 100-річчя.
17 липня о 12 годині на приміщені будівлі, де працював під час війни Бертольд Байтц буде встановлено меморіальну дошку.

Роман ТАРНАВСЬКИЙ, історик-краєзнавець

Print PDF