З початком неоголошеної війни на сході нашої країни Борислав прийняв вже не одну сім’ю переселенців. Тут їм допомагають з пошуками житла, місця праці, а дітям – з влаштуванням у школу. Однією з таких сімей була сім’я Скірдіних – пані Валентина та її 9 прийомних дітей. У Борислав вони переїхали з Луганська, де у них був дитячий будинок сімейного типу.
Як каже сама пані Валентина, переїхали, коли там жити стало просто небезпечно. Та тут знайшлися добрі люди, які забезпечили їх житлом. Це сім’я Качмарчиків. Та окрім житла у них було ще безліч різних проблем, які їм допомагали вирішити працівники Бориславського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Саме вони допомагали сім’ї із виплатами, із влаштуванням дітей у навчальні заклади. Як розповідає начальник відділу соціальної роботи Ганна Подставек, яка здійснювала соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу, діти навчалися у ЗОШ № 7. Вони швидко знайшли порозуміння з вчителями, які у свою чергу їх розуміли, бо спочатку їм було важко спілкуватися ,адже розмовляли вони і російською, і українською мовами. Також діти ходили і в музичну школу.
Та обставини склалися так, що тут, у нашому місті, пані Валентину з дітьми не могли забезпечити постійним місцем проживання. Тому вони переїхали у місто Ужгород, адже там їм надали постійне житло.
Коли вони переїжджали з нашого міста міський центр соціальних служб звернувся до громадських організацій, зокрема до ГО «Самооборона Борислава», які дуже допомогли цій сім’ї.
Як каже пані Валентина, дуже важко звикати до одного місця проживання, а потім переїжджати в інше. Особливо важко дітям. Та повертатися назад у Луганськ не хоче нізащо, хоча пропозиції повернутися були.
Пані Валентина звернулися до нас із проханням подякувати всім, хто допомагав їм і коли вони проживали у Бориславі, і коли переїжджали в Ужгород. Дякує і Бориславському міському центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, сім’ї Качмарчиків, які надали їм місце проживання, і колективу ЗОШ № 7, де навчалися діти, і Бориславській дитячій школі мистецтв, і церкві християн-баптистів та пасторам Івану Романюку та Володимиру Кондору, і настоятелю храму Святої Анни о. Петрові Підлубному, і ГО «Самооборана Борислава», і організації «Крила фенікса», і всім хто всяко їм допомагав.
Ганна Подставек, яка здійснювала соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу, зазначила, що в нас це новинка, адже в Бориславі не було дитячого будинку сімейного типу. А пані Валентина – перша мати-вихователька, з якою довелося мати справу. Каже, шо пані Валентина ретельно виконувала всі вказівки, збирала пакети документів та активно співпрацювала з центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. І так разом вирішували всі проблеми. Якщо виникали труднощі, зверталися до директора центру Віталія Плоскодняка.
Та на жаль, не було змоги забезпечити сім’ю постійним місцем проживання. Будемо надіятися, що в Ужгороді, куди вони переїхали, їм також будуть допомагати та підтримувати їх у складні моменти.
Ірина НОВАК

Print PDF