Наше літочислення відраховується за новим стилем. А за старим – всі події відбуваються на 13 днів пізніше. Свято Старого Нового року, яке припадає на 14 січня, таке радісне, що люди не захотіли від нього відмовлятися. Щоб не плутати перший Новий рік і другий, до останнього додали слово «старий».
А ще цього дня відзначають свято Святого Василя, яке дуже шанують християни. Народився Святий Василь у м. Кесарії Кападокійській. Він був надзвичайно обдарованим, ще в молоді роки став видатною людиною серед учених мужів – християн. Його товаришем був Григорій, названий пізніше Богословом. Після закінчення навчання обидва вирішили присвятити своє життя служінню Богові. Заснувавши монастир, святі Василій та Григорій написали «Статут чернечого життя», якого й досі значною мірою дотримуються ченці.
Свій статок святий Василій витрачав на бідних, на заснування лікарень та притулків для знедолених, а вільний час присвячував добрим справам, щоб допомогти тим, хто опинився у скруті. Помер Святитель 14 січня 378 року, тому саме цього дня у храмі відправляється урочиста служба на честь Василія Великого.

Які ж традиції святкування Старого Нового року? Головна людина цього дня – перший посівальник. Він – перший «полазник», який приносить до оселі щастя. Найкращими «полазниками» вважаються молоді особи чоловічої статі, а недобра прикмета – якщо першою до хати завітає немічна бабуся.
Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа – посіяти треба. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей:
На здоров’я, на щастя, на Новий рік, щоб усе родило краще, ніж торік, – жито, пшениця, усяка пашниця… Дай, Боже! Засівали зазвичай зерном:
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Всіляка пашниця.
Зверху колосиста,
Знизу корениста.
Будьте здорові,
Будьте багаті.
Усіх з Новим роком!
Усіх з новим святом!
Прослухавши посівальну пісеньку, люди дякували посівальникові й обдаровували його грішми та солодощами.
У народі говорять, що у ніч перед Старим Новим роком треба спати без подушок, бо болітиме голова цілий рік. На Старий Новий рік не можна стукати, бо град пошкодить городину. Дівчина перед Старим Новим роком кладе собі під голову подушку, а під подушку гребінець, нову сорочку та окрайчик хліба. І хто їй присниться, той і буде її чоловіком.
Якщо під Старий Новий рік небо в зірках – буде врожай грибів і гороху. Ворони купаються – до негоди, каркають – на мороз, гуртами літають – на снігопад, сідають на землю – до відлиги, а вмощуються на нижніх гілках дерев – на вітер. Снігур заспівав, а сорока під стріху сховалася – бути хуртовині.
Гусак стоїть на одній лапці, та ще й голову під крило сховав – на мороз.
Є й багато інших різноманітних прикмет, що закарбувалося назавжди у народній пам’яті. Та найголовніше, що всі ми віримо – новий рік, завдяки маленьким посівальникам, що завітають до вашої оселі, обов’язково буде щедрим на добро, на щастя, а завдяки добрим побажанням, що почуємо цього ранку, обов’язково збудуться всі наші найсміливіші задуми.
То ж щасливого старого Нового року!

Print PDF