(Продовження. Початок у №№ 59, 61)

Роберт Домс (народився 1815 в Прусії, помер 5 травня 1893 у Львові) – львівський підприємець німецького походження, громадський діяч і філантроп, засновник і власник нафтових і озокеритних копалень у Бориславі. Багатопланова діяльність Роберта Домса позитивно вплинула на економічний розвиток Львова і Галичини. Ще 1848 р. він відкрив у м. Львові промислове виробництво – фабрику виготовлення кави з кореня цикорію. З 1851 р.,
Р. Домс розпочав займатися нафтовою промисловістю. Р. Домс 1854 р. відкрив у Бориславі, на берегах річки Тисмениці, серед соляного мулу в супроводі кам’яної солі, значне промислове родовище (поклади) земного воску (озокериту), який почав видобувати. У рапорті цісарсько-королівського гірничого радника Рудольфа у м. Самборі, який був опублікований 1855 р. у цісарсько-королівських річниках геологічного відділу, вказується, що Р. Домс у Бориславі із трьох шахт глибиною від 8 до 12 сажнів видобув 6 центнерів озокериту. Один з різновидів, цього всесвітньо відомого бориславського озокериту, одержав назву «Бориславіт» – як мармурний озокерит (твердий і крихкий ґатунок).
1860 р. Р. Домс спільно з братами Аполінарієм і Євґеніушом Зєлінськіми та львівським адвокатом Мацєєвскім заснували спілку для видобутку нафтової ропи в районі Борислава, Станіславова і Сянока та оформили гірничі права на ці терени. У Бориславі замість копаних ям-криниць для видобутку нафти

Віра Вовк (справжнє ім’я Віра Остапівна Селянська) народилася 2 січня 1926 року в м. Бориславі. Українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург. Пише українською, німецькою і португальською мовами. Народилася в родині лікаря й археолога. Виростала на Гуцульщині в містечку Кути. Навчалася в гімназії у Львові, потім у середній дівочій школі ім. Клари Шуманн у Дрездені. В еміграції з 1945 року (Німеччина, Бразилія). Студіювала германістику, славістику, музикологію у Тюбінгенському університеті. З 1949 р. разом з матір’ю переїхала до Ріо-де-Жанейро, де закінчила університет, стажувалася також у Колумбійському (Нью-Йорк) і Мюнхенському університеті, де вивчала порівняльне літературознавство. Отримала науковий ступінь доктора філософії. Професор німецької літератури в Державному Університеті Ріо-де-Жанейро. З 1957 – завідувач кафедрою германістики цього університету. Активно пропагує українську культуру, мову, красне слово. Виступала з літературними доповідями, лекціями й авторськими вечорами у Нью-Йорку, Вашингтоні, Філадельфії, Клівленді, Чикаго, Детройті, Торонто, Монреалі, Оттаві, Ванкувері, Лондоні, Парижі, Римі, Мадриді, Мюнхені, Буенос-Айресі, Києві, Львові.

Максимчук Юліан Юрій (народився 30 серпня 1890 року у Бориславі, в інших джерелах – Стрий, помер 13 грудня 1980) – старшина УГА, видатний діяч українського філателістичного руху в діаспорі, автор відомих каталогів українських державних і недержавних марок, посадник міста Борислава.
Ще навчаючись в гімназії, входив до складу таємного освітнього гуртка. 1 липня 1910 року брав участь у демонстрації на підтримку Українського університету у Львові.
Арештований разом з іншими студентами-українцями в часі «Процесу 101», відбув у в’язниці 7 місяців. З початком Першої світової війни мобілізований до австро-угорського війська, в 1915 – 1917 роках перебував у російському полоні. 1922 року починає працювати у управі Борислава; продовжував вивчати право в Львівському університеті.
З появою в січні 1925 року першого фахового часопису «Український філателіст» («УФ») – почав виходити у Відні, зачалося осмислене українське філателістичне життя.
В «Українському філателісті» число від 3 березня 1925 у редакційній статті обґрунтовує ідею створення центральної організації українських філателістів з осідком у Львові. В тому ж числі була започаткована ідея заснування Українського Обмінного Товариства (УОТ), котре б об’єднувало не тільки українців.

(Далі буде)

Лідія СЕМЕНЧУК,
директор Бориславської МЦБС.

Більше читайте в нашій газеті “Нафтовик Борислава” №66 від 26 серпня 2016 року.