Кожна людина має свій шлях утвердження у вірі. Віру отримуємо через бачення, зустрічі, передчуття, натхнення, слова. Сьогодні Церква показує нам ще один спосіб утвердження в вірі. Цим способом є дотик до Христа.
Як важко було учням Христа повірити в те, що Він воскрес. Смерть забирає всі надії. Але що це? Мироносиці говорять про ангелів, яких зустріли біля гробу. Гріб виявився порожнім. Ангели твердять, що Він воскрес. Апостоли Петро й Іван також знайшли гріб пустим.
Як було повірити Томі? Він знав, що Христос мертвий. «Все те, що говорять жінки, є їхнім хіба що маренням, – думав Тома. – Дивно, але і Десять почали говорити те саме. Нічого не розумію!». Тома був упертим: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, – не повірю!» (Ів. 20, 25). Важко було повірити в небувалий факт воскресіння.
Це бажання Томи доторкнутися і отримати тим самим підтвердження воскресіння дрімає в кожному з нас. Хто з нас не хотів би доторкнутися до Христа і фізично відчути Бога? Тоді ми вже не мали б жодних сумнівів. Проте Христос найчастіше залишає нам хіба що шлях пізнання Бога, а не емпіричний шлях фізичного дотику. Хоча ця дорога є складнішою, проте вона зсилає на нас Боже благословення: «Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Ів. 20, 29).
Дуже часто ми можемо почути від людей, які втратили своїх рідних, про їхній зв’язок з померлими та про сильнішу від смерті любов. Померлі є часто присутні в їхньому житті. Вони часто приходять до них уві сні. Деколи в розмовах можна навіть почути про те, що померлі залишають матеріальні знаки, підтверджуючи свою присутність. Ті, котрі мають цей досвід, дуже цінять його. Чому ж? Насамперед тому, що кожна зустріч з дорогою людиною, навіть уві сні, є цінною. Також ми можемо почерпнути від померлих інформацію, яка підтверджує істину про їхнє позагробове життя і про безсмертя людської душі. У кожного з нас є закодоване бажання тих знаків, через котрі ми можемо торкнутися надприродної дійсності. Цей досвід, навіть у снах, є одним з шляхів утвердження у вірі, утвердження в тому, що все-таки існує можливість доторкнутися Бога, доторкнутися надприродного світу.
Насправді зустрічі з померлими під час сну відбуваються не в дійсності, а в нашій підсвідомості.
Смерть Христа на хресті була трагедією для Його учнів. Після смерті Ісуса вони були розгублені і бажали якогось знаку та духовної підтримки. Але те, що сталося, перевищило всі їхні сподівання. Христос прийшов до них. Вони могли з Ним розмовляти, могли доторкнутися до Нього. Це не був сон, це була реальність. В це важко було повірити, але Ісус живе, незалежно від смерті.
Тома Близнюк, один з Дванадцяти, який був відсутній під час з’яви Ісуса, почув про воскресіння Господа. Проте не повірив. Говорив, що хоче торкнутися Христа власними руками. Христос дав йому такий шанс, коли знову з’явився зібраним Одинадцяти.
Бог деколи дозволяє людині через матеріальні знаки відчути Його присутність. Такими знаками завжди є чудеса. Хоча Бог і промовляє до людини через чудеса, проте частіше Він говорить до нас в тиші нашої душі та через інших людей. Ми, на жаль, часто подібні до невірного Томи і бажаємо через матеріальні знаки торкнутися Бога. Для людини, відкритої на надприродну дійсність, матеріальний світ стає знаком Божим.
Знаменитий вчений К. Лінней в книзі «Про систему природи» говорить: «Коли споглядаю сонце і зорі, завішені в просторі, вважаю, що всі ці створені речі носять в собі знаки мудрості і сили Божої, які наповнюють їх світлом і життям».
Всесвітньо відомий фізик Андре Марі Ампер стверджує: «Одним з найбільш переконливих аргументів існування Бога є пануюча у Всесвіті гармонія і той дивний порядок, силою якого кожна істота знаходить в собі можливість розвитку своїх фізичних і духовних здібностей».
Світ є наповнений знаками Божої присутності. Вистарчає тільки відкрити серце і почуття на цю дійсність, щоби подібно з Томою сказати: «Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20, 28).
Сьогоднішня неділя не лише навчає нас про існування Бога, але робить крок далі. Вона навчає нас про воскресіння Господа і також про наше воскресіння. Сьогоднішня неділя навчає нас і про здобування досвіду зустрічі з Богом.
Шлях Томи, шлях фізичного доторку Бога – це шлях початкової віри. Шлях внутрішнього віднайдення Бога в розумі, в совісті, в почуттях – цей шлях набагато цінніший за зовнішній фізичний дотик. Тому Христос говорить: «Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Ів. 20, 29).
Подбаймо, щоби Господь торкнувся нас через нашу щиру молитву, через Святе Письмо, яке є Словом Бога, скерованим до нас, через слова і приклади інших людей. Нехай це стане для нас внутрішнім нашим досвідом зустрічі з Богом, щоб ми відчули Його руку, яка провадить нас, охороняє нас, та щоби могли з Томою закликати: «Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20, 28). Амінь.

о. д-р Роман ВАСИЛІВ,
парох церкви Святої Анни,
декан Бориславського

Print PDF