Подарунок Бориславу: знайдено родовище з величезними покладами нафти

Нафта досі відіграє важливу роль у багатьох процесах людської діяльності. Продуктами переробки нафти є бензин, солярка, мастила, парафін; вона є сировиною для виробництва різних синтетичних матеріалів, пестицидів і навіть ліків. Супутнім продуктом нафти є газ, який використовується у промисловості і побуті у зрідженому стані (т. зв. скраплений газ). Нафта відіграє ключову роль в економічній незалежності України та її цілісності як енергоносій, адже пальним ми заправляємо легковики і вантажний транспорт, літаки, танки, БТРи тощо. І сьогодні, коли Україна переживає військовий конфлікт з агресором – сусідньою Росією, нам, як ніколи раніше, потрібні величезні обсяги чорного золота – нафти.

 

Бориславський джек-пот

Розв’язати завдання взялися бориславські нафтовики. І декілька днів тому вони його успішно виконали: поблизу смт. Східниці знайдено родовище з величезними покладами нафти та розпочато її видобування. Тож в останній день липня на запрошення начальника нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Ігоря Михайлишина рушаємо в мандрівку.

Дорога до НЗП «Верхньомасловецька» пролягає через курортну перлину Львівщини – смт. Східницю. Селище за останні чотири десятиліття розрослося у декілька разів завдяки лікувальним джерелам. Довкола селища – заліснені гори Карпат. Мальовничі краєвиди, чисте повітря та лікувальні джерела приваблюють відпочивальників з усіх куточків України. Та ось минаємо селище, і машина повільно рушає гірською дорогою вгору. Через декілька хвилин ми потрапляємо на територію родовища та бачимо металеві конструкції, цистерни, вагончики, і працівників управління – нафтовиків. Нас зустрічають головний геолог НГВУ «Бориславнафтогаз» Микола Вантух, головний інженер Прикарпатського управління бурових робіт ПАТ «Укрнафта» Тарас Кушнір, майстер здобування нафти і газу цеху № 2 видобутку нафти і газу Володимир Дубик. У розмові з журналістами вони поділилися своїми успіхами, розповіли про специфіку нафтовидобування та діяльність НГВУ «Бориславнафтогаз» в цілому.

На 13-и діючих родовищах нафтовики Борислава видобувають понад 100 000 тонн нафти, водночас отримуючи при цьому 35 млн. м. куб супутнього газу. Відтак роботою забезпечено 1500 чоловік, причому середній розмір заробітної плати становить 5300 грн. На Бориславському тектонічному блоці при існуючих темпах видобутку нафти вистачить на 20 – 30 років – все залежить від методів її видобування (горизонтальний чи похило-спрямований) та інтенсивності. Завдяки освоєнню нового родовища, як повідомив Ігор Богданович, можна задовольнити потреби практично всієї Західної України. На території НЗП «Верхньомасловецької» діє 9 свердловин. Спільними зусиллями апарату управління ПАТ «Укрнафта», Науково-дослідного проектного інституту ПАТ, Прикарпатського УБР та НГВУ «Бориславнафтогаз» розроблено геолого-технічне завдання на будівництво нової свердловини, виготовлено та затверджено проект на її спорудження. Далі до роботи приступило Прикарпатське УБР і на сьогоднішній день маємо гарну високодебітну свердловину. Нова свердловина № 100 є першою в Карпатах з горизонтальним закінченням стовбуру, завдяки чому нафту можна добувати у великих об’ємах – близько 70 м куб. на добу, хоча її потенціал – до 100 м. куб. Розробка нафтового родовища відбувалася у складних геолого-технологічних умовах. На втіху нафтовиків, нафта з цього родовища є відмінної якості, з мізерним вмістом сірки і парафіну – до 7 %, отже попит на таку сировину досить високий. Згідно урядової Постанови продаж нафти проводиться на аукціоні в Києві.

За 3 місяці наші нафтовики пробурили земну поверхню до нафтоносних пластів на глибину 1500 – 1700 м, хоча у деяких випадках бурити доводиться на глибину удвічі, а то й утричі більшу. Інші похило-спрямовані свердловини працюють на безводній основі з продуктивним дебітом – 10-15 м куб. на добу. В основному роботи щодо пошуку, розвідки та приросту видобувних запасів проводяться в Бориславському блоці, проте у перспективі – розробка ще трьох блоків. Як повідомив Микола Вантух, все залежить від фінансування та успішності робіт. За його словами, Масловецьке родовище у Бориславському нафтопромисловому районі стало одним із провідних родовищ.

Їдучи до Борислава, журналісти побачили унікальне обладнання, якому понад 100 років. Завдяки йому приводять у рух декілька кератів. Це дає можливість періодично викачувати нафту з водоносних горизонтів, якими знаходять шлях на поверхню цілющі джерела.

Підприємство є основним платником податків до бюджету м. Борислава (понад 60 %) і до 5-и районних та обласного бюджетів. За забезпеченістю промисловими видобувними запасами нафти «Бориславнафтогаз» займає другу позицію серед 6-и нафтогазовидобувних управлінь ВАТ «Укрнафта», його частка – 20,1 %, переважно важковидобувних запасів нафти родовищ, що знаходяться на пізній або завершальній стадіях розробки. Основним родовищем району є Бориславське нафтогазоконденсатоозокеритове родовище. Воно є унікальним вуглеводневим об’єктом, одним з найбільших, найстаріших, найвідоміших родовищ Європи, одним з центрів світового розвитку нафтопромислової справи.

«Щоб все відродити, потрібні час і терпіння. Але наші люди хочуть цього, бо вони в крові – нафтовики, тож я думаю, що у нас, на Прикарпатті, все буде добре», –усміхаючись, на оптимістичній ноті закінчив зустріч з представниками мас-медіа керівник НГВУ «Бориславнафтогаз» Ігор Михайлишин.

Бориславські нафтовики висловлюють вдячність всім, хто всебічним сприянням і підтримкою допомагає їм реалізувати стратегічно важливі проекти. Зрозуміло, що успіх великого та фахового колективу є надзвичайно важливим як з огляду на перспективи розвитку нафтової галузі, так і в боротьбі за енергонезалежність України.

 

Бориславський нафтовик: проблеми та перспективи розвитку

Поруч з успіхами бориславським нафтовикам доводиться долати низку проблем та перешкод, зокрема питання щодо землевідведення. Керівництво управління шукає свої шляхи на їх подолання. Одним із них стало зосередження водночас декількох свердловин на одній земельній ділянці (кущове буріння). Для ефективного та раціонального використання ресурсів ПАТ «Укрнафта» не може приступити у повному обсязі з ряду й інших причин, зокрема тому, що родовище розташоване на території національного парку «Сколівські Бескиди»; на території родовища діють ІІ і ІІІ санітарні зони мінеральних вод типу «Нафтуся», до того ж частина родовища розташована на землях, що підлягають паюванню. Недешево обходиться нафтовидобувній галузі й кожна свердловина, адже на спорудження і запуск кожної потрібно від 20 до 40 млн. грн., причому окупність кожної прямо залежить від дебіту, тобто об’єму викачаної за добу з надр землі нафти.  Оскільки власне у самому Бориславі є підземні поклади нафти, то на порядку денному гостро стоїть питання щодо вирішення екологічної безпеки жителів міста та стану їх здоров’я. Позаяк визначальну роль в успішності нафтовидобутку в Україні відіграє державна політика, то нафтовики Борислава – в очікуванні перших реальних кроків уряду назустріч у вирішенні нагальних проблем. На певні поступки і взаєморозуміння сподіваються працівники нафтовидобувного підприємства й від Львівської обласної ради,  і від ЛГП «Галсільліс», і від власників земель запасу.

Стан економіки в Україні викликає не просто здивування, але й неоднозначну оцінку. Нафта, газ чи дорогоцінні метали досі є тією валютою, з допомогою якої диктуються ціни на міжнародному ринку. Хто має нафту – той і є пан. Щоб заволодіти покладами нафти, США розв’язали війну проти Іраку 2003 року, хоча ця інформація заперечується. Але ще у 1980 р. Президент Іраку Саддам Хусейн розв’язав війну проти Ірану за володіння багатим на нафту районом Шат-ель-Араб. Завдяки колосальним покладам нафти та жорстким дотриманням законів процвітають ОАЕ. Не відстає у цьому й сусідня Росія, диктуючи ціни на нафту і газ завдяки реінвестиціям у нафтопромисел.  Нафта є фактично тим цінним і водночас дармовим природним ресурсом, який людство активно використовує понад 100 років. Такі факти наводять на думку, що на прикладі цих країн  жителі Борислава – міста, яке буквально дрейфує  на величезних покладах нафти, мали б розкошувати завдяки нафтовидобутку. Однак маємо парадоксальну ситуацію: якщо бізнес сусідніх Трускавця і Східниці образно качають гроші завдяки «Нафтусі» та іншим джерелам чистої води, то Борислав ледь зводить кінці з кінцями, намагаючись виборсатись із багатьох проблем. Хіба настав той фатальний час Ч, коли заробляти на воді стало набагато вигідніше, ніж добувати нафту та її супутнє джерело енергії – газ? Погодьтесь, попри пророцтва екологів і фантастів, нафта ще кількадесят літ залишатиметься валютою. Це – у кревних інтересах рокфеллерів, які вони пильнують. То що ж перешкоджає містові нафтовиків Бориславу заробляти нафтодолари, які досі знаходяться буквально під ногами?

У відповідності до ст. 13 Конституції України надра землі та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Якщо інтереси народу представляє держава, то й відповідальність за руйнівну політику в нафтовидобувній галузі України несе держава. Доцільно дотримуватися тези, що продаж (відчуження) приватним структурам хоча б найменшої частки власності на стратегічно важливі, а саме енергетичні, нафтогазодобувні підприємства, є недопустимим кроком, злочином проти України. Згубна податкова політика, при якій левову частку суми або й всю суму податкових надходжень відбирає столиця, фактично залишає органи місцевого самоврядування на самовиживання. Слід дотримуватися принципу: менше вкусиш – легше проковтнеш. «Придушення» податками і зборами є необґрунтованим і призводить автоматично або до тінізації економіки, або ж до зниження рівня виробництва чи до його повної зупинки. Таким чином, замість проведення реінвестицій з доходів підприємства доводиться шукати закордонних інвесторів, що в умовах нафтовидобутку в пограбованій Україні взагалі суперечить логіці. Тому й маємо те, що маємо: розбиті дороги, корупцію, систематичне недофінансування медичної галузі, науки і освіти, брак коштів на реалізацію соціальних програм та вирішення множини інших проблем у містах. Попри всі труднощі низка підприємств все ж непогано функціонують. Але, як кажуть, якщо нема кому допомогти, то бодай би не пхали палиці в колеса.

Ми досі живемо за принципом «…а після мене – хоч потоп», коли в гонитві за швидким збагаченням цілком нехтуємо днем завтрашнім. Відтак стаємо мовчазними свідками, як у зонах залягання нафти, газу чи цілющих джерел виростають добротні котеджі вельмож різних мастей і регіонів проживання, або ж закривають очі на злісне руйнування екосистеми ті посадові особи, які зобов’язані за цим слідкувати. Це – ознака корупції, адже доцільністю будівництва на таких землях з огляду на перспективу ніхто не переймається. Але все – у наших руках. Сьогодні ми зобов’язані змінити усталені стереотипи мислення та управління містом, областю, держави в цілому як такі, що не відповідають духові часу та майбутнім потребам тих, заради яких живемо. Багато що треба міняти, і перші кроки до якісних змін ми зобов’язані здійснити вже сьогодні. Тож як завтра житиме місто нафтовиків, в якому лише діючих є 400 нафтових свердловин – значною мірою залежить від нас самих.

Небезпека передачі (продажу) навіть 49 % акцій будь-якого стратегічно важливого об’єкта приватній структурі може призвести до його повного руйнування або спекуляцій. Обґрунтування прості: якщо підприємство своєю діяльністю складає конкуренцію аналогічному підприємству, скажімо, в Росії, то найпростіший спосіб позбутися конкурента – викупити його акції, а потім без особливих труднощів зруйнувати таке підприємство. Ефект очевидний: армія українських безробітних, усунення конкурента з ринку, інфляція та інші руйнівні процеси, що й спостерігаємо в Україні майже два десятиліття. При цьому держава в особі уряду і парламенту не тільки проявляє байдужість, а навіть своїми рішеннями сприяє таким процесам. Моніторинг зі сторони прокуратури чи інших контролюючих держустанов фактично нульовий. Мотивація? Здогадайтеся самі.

Яскравим прикладом навмисного руйнування надзвичайно важливого підрозділу українського НПК є доля Бориславського управління бурових робіт – невід’ємної структури. Як відомо, ще 30 років тому БУБР було великим і самодостатнім підприємством у складі «Укрнафти». Бориславське УБР було тоді одним з найкращих організацій такого типу, куди приїжджали переймати багатий досвід з різних куточків колишнього СРСР. Нафтовики пам’ятають, як тут проводили всесоюзні семінари і конференції щодо новітніх методів організації праці при бурінні і застосуванні найновіших технологій. Про це в газеті «Нафтовик Борислава» описує Любомир Михалевич. «Саме Бориславське УБР стало першим претендентом на розбурювання нафтогазових родовищ Сибіру, але через значний середній вік працівників і керівництва на ці роботи від «Укрнафти» було спрямовано Івано-Франківське УБР». Кадри для міста нафтовиків здавна кують Дрогобицький нафтовий технікум (нині – коледж), Львівська політехніка, ІФІНГ, Бориславський професійний ліцей. Варто нагадати, що за багаторічну історію Бориславське УБР виплекало плеяду досвідчених і високопрофесійних фахівців з нафтовидобутку. Саме для успішного забезпечення бурових робіт у Дрогобичі був збудований долотний завод, який вже за часів Незалежної України продукував долота такої високої якості, що їх охоче купували іноземні нафтові компанії. Зрештою, разом з нафтопереробним заводом у Дрогобичі все було адаптоване для комплексного функціонування ланцюжка: геологічна розвідка – буріння – добування нафти – постачання на завод – переробка. «Занехаяння Бориславського УБР розпочалося, як зазначає автор публікації Любомир Михалевич, у середині 80-х років ХХ століття, коли в час перебудови тодішнє Львівське обласне керівництво взяло курс на створення рекреаційної зони з нашої, уже в багатьох місцях, техногенної території… Відбулася реорганізація бурової структури та створення Прикарпатського УБР в м. Долині Івано-Франківської області. Це стало другим етапом руйнування підприємства буровиків Борислава, що призвів до нинішньої кризової ситуації». Зважаючи на те, що Бориславський нафтовий басейн є найперспективнішим серед інших районів Прикарпаття, виникає запитання: що це – непрофесіоналізм чи змова? Кому були вигідні підступні кроки задля паралічу роботи в цілому високоприбуткового нафтопромислового комплексу на території Бориславського нафтогазоносного басейну? Хто дав цілеспрямоване завдання зруйнувати ланки цього виробничого ланцюжка та зв’язок між ними?
З огляду на вищевикладені факти наш регіон мав би заробляти величезні гроші і такі поняття, як безробіття та низькі соціально-побутові умови мають зникнути з порядку денного. На жаль, сьогодні це – реалії часу. Бюджети міст і сіл Дрогобицької агломерації майже два десятиліття потерпають від хронічного браку коштів. Ми повинні перейти від стагнації економіки на Дрогобиччині до процвітання шляхом оздоровлення (відновлення) всієї інфраструктури Бориславського нафтовидобутку. Ми можемо добре заробляти, відраховуючи лише маленьку частку доходів у Держбюджет, а решта податків від усіх видів діяльності повинні залишатися на місцях. Таким чином нам не доведеться шукати інвесторів деінде, бо матимемо достатньо грошей у кожній міській казні.

Юрій ФЕДЧАК,

автор репортажу.

Відео тут..