Знаменитий німецький атеїстичний філософ Ніцше у творі «Радісне знання» описує історію одного навіженого чоловіка, який засвітив ліхтар у світлий полудневий час, вибіг на ринок і безустанно кричав: «Шукаю Бога! Шукаю Бога!». Оскільки на ринку зібралося багато тих, які не вірили в Бога, то ринок наповнився реготом. «А може Він вмер?», – сміючись, запитував один. «А може Він заблудився, як дитятко?», – продовжував другий. «А може Він ховається? А може Він нас боїться? А може Він подався в мандрівку?», – сміялися присутні на ринку.
Навіжений скочив між них і почав на їхні запитання ставити свої. «Де подівся Бог? Я скажу вам, я відповім вам, – кричав ошалілий. – Ми з вами разом вбили Його, ви і я! Ми всі Його вбивці. Як ми це вчинили? А хіба не знаєте? Погляньте! А куди ми йдемо? Геть від усіх сонць! А чи не заблукали ми в якомусь нескінченному безвиході? А чи не стало холодніше? А хіба не чути звуків гробарів, які загрібають Бога? Бог вмер! Бог вже не живе! Ми його вбили! А як ми тішимося, як ми радіємо, ми – вбивці понад вбивцями! Найсвятіше і найважливіше, що мав світ, – сплило кров’ю під нашими ногами. А хто зітре з нас цю кров? Чи є така вода, яка б могла нас обмити? Чи велич цієї дії є завелика для нас? А чи не повинні ми стати богами, щоби тільки здаватися бути гідними Йому?».
Раптом цей чоловік замовк і знову поглянув на своїх слухачів. Вони мовчали, дивлячись на нього з подивом. Нарешті він з розмаху вдарив ліхтарем до землі. Ліхтар розлетівся на куски, світло погасло.
Все, тільки що сказане, є незвичайним виявом страху людини, яка в акті безмежної гордості вбила Бога і викреслила Його зі свого життя. Раптово людина стала самотньою, забутою на землі, прагнучи іншого бога, навмисно занурилася в шал і темряву.
Сьогоднішнє свято показує нам Бога, Який є Живим перед очима людини, хоча б людина про Нього забула, хоча б викреслила зі свого життя, з своїх доріг. Бог, Якого сьогодні Церква ставить перед наш духовний взір, не є Абсолютом філософа Арістотеля, не є Найвищим Буттям французьких революціонерів, не є Архітектором Всесвіту, який забув про людину. Бог, у Святій Трійці, є досконалою любов’ю, яка розвивається і стає тією особою, яку ми називаємо людиною, щоби повністю бути солідарною зі своїм створінням. Бог входить в цей світ, щоб приблизити людину до Себе, хоче її спасти.
Хто ж є Бог? Як може людина пізнати Бога? «Щоб бути гідним, ви маєте стати, як боги», – кричав навіжений з історії, описаної філософом Ніцше.
«Бути гідним» – це значить підпорядковувати своє життя Божим заповідям і тим самим приблизитися до Бога. Пізнати Бога в повноті неможливо, тому що якби ми Його пізнали, то ми б були такі, як Він, але ми мізерні. Ми – творіння, які появилися в часі, в просторі, а Він – безмежний, Вічний, Безконечний Бог. Отож, не можемо Його пізнати в повноті ніколи. Ми можемо пізнати тільки те, що Він нам про Себе об’являє, те, що Він нам подає до віри.
Сьогодні, у це велике свято Пресвятої Трійці, ми задумуємося над нашими знаннями про Бога. Звичайно, добре, що ми віримо в Бога, але ми ставимо запитання: «Хто Він? Який Він?».
Ісус Христос після Свого воскресіння із мертвих наказав: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28, 19). Він виразно сказав нам про існування Трьох Осіб у Бозі або Пресвяту Трійцю.
Як це зрозуміти? Бог один, а водночас Трійця? А хіба можна поставити знак рівності між числом 1 і числом 3? Очевидно, що ні. Це означає, що наші математичні, чи краще сказати арифметичні, поняття, наше арифметичне розуміння не підходять для пояснення Бога, Який є Один, але перебуває у Пресвятій Трійці. Такий математичний підхід є недоцільний, бо веде нас по хибному шляху, веде нас від знання про Бога, а не до Нього. Тому його необхідно відкинути при наших роздумах про Бога. Нас може приблизити в пізнанні Бога щодо Його єдинства і троїчності аналогічне пізнання за фізичним принципом.
Для прикладу, поставмо на вогонь великий казан, щоб його розігріти до червоного кольору. Після цього киньмо в нього брилу льоду. Що ми побачимо? Ми побачимо воду, ми побачимо лід і побачимо пар, який підіймається вверх. Отож, вода постане перед нами у трьох станах: лід, рідина і пара.
Це тільки приблизний аспект аналогічного пізнання Бога. Проте лід, рідина і пара – все це речі фізичні, а Бог є дух, тому ми можемо говорити тільки порівняльно, даючи ці приклади для пояснення Трійці.
Тепер звернімо увагу на сонце. Воно виявляє себе у світі, даючи нам тепло. Сонце може нам дати енергію, завдяки якій будуть рухатися автомобілі, будуть працювати електростанції. Ми бачимо сонце у трьох його проявах: у світлі, теплі, енергії. Подібно і Бог є: Отець, Син і Св. Дух. Бог є Один, але в Трьох Іпостасях або Трьох Особах.
Східна Церква вважає, що Святе Письмо ще в Старому Заповіті приховано персоніфікує Особи Божі: «Зішлеш твій дух, – вони оживають, і ти відновлюєш лице землі» (Пс. 104, 30). Третя Особа Божа – Св. Дух – є Духом животворящим, Який оновлює лице землі. В іншому місці сказано: «Словом Господнім створене небо, і подихом уст його – вся його оздоба» (Пс. 33, 6).
Отож, все, що створене, створене Словом Божим, тобто Другою Особою Божою, Божим Сином. Вся сила небес, вся їхня могутність – від Духа з уст Його. Дух утримує все в бутті. Він – Дух животворящий і все животворить. Св. Дух керує всім рухом Вселеної. Отож бачимо, як Св. Письмо відображає дію Божого Сина і Божого Духа.
Метою нашого Спасителя Христа є привести нас до Отця (пор. Ів. 10, 16). Бог, Який є Любов’ю, не хоче, щоби людина була на землі самотньою. Він хоче людину привести до Себе. Він з любові до людини послав у світ Єдинородного Свого Сина Ісуса Христа, щоби через Нього привести нас до Отця. Привести нас до Отця можна тільки любов’ю, і цією любов’ю є Третя Особа Божа – Святий Дух. В той спосіб, в любові, ми пізнаємо тайну Пресвятої Трійці.
Сьогодні, коли Церква урочисто святкує це велике свято, вона ставить для нас взір досконалості. «Якщо хочете бути, як боги, – кричав навіжений, – будьте досконалими, будьте гідні!». Що це означає? Це означає, що нам треба приблизитися до Бога, треба виконувати Його волю, треба виконувати Його накази, треба іти дорогою досконалості, пізнання волі Божої та старатися зі всіх сил втілити це в життя. Якщо ж не будемо гідними, то будемо іти від сонця, будемо іти від Бога, світ стане холоднішим.
Сьогодні Церква дає нам наказ: «Будьте досконалі» (Мт. 5, 48), тому ми повинні приблизитися до Бога, приблизитися до Пресвятої Трійці. Якщо не будемо приближатися до Бога, то двері неба тоді для нас будуть закриті. Ці ж двері може відкрити тільки Божий Син, який є Альфою і Омегою, Початком і Кінцем людської історії. Амінь.
о. д – р Роман ВАСИЛІВ, парох церкви св. Анни,
декан Бориславського деканату УГКЦ

Print PDF