Ми знову і знову йдемо на поклін до нашого великого Пророка. Ось і цьогоріч наші бориславські активістки міського осередку Союзу Українок вирішили вшанувати 202-у річницю від дня народження Тараса Шевченка у приміщенні благодійного фонду «Карітас». Тут велика зала вже давно перетворилася на справжню українську світлицю, де відбуваються розмаїті урочисті імпрези.
На цей раз союзянки підготували Шевченківське свято «Мені ж, Боже, на землі подай любов, сердечний рай…». Глядачами були малозахищені громадяни, яким благодійний фонд повсякчас надає допомогу. Запрошені й гості міста, які глибоко шанують слово Шевченка і його творчість, працівники «Карітасу». Тож люду зібралася повнісінька зала.
Це дійство бездоганно вели ведучі – сестри Любов Челядин та Леся Шоха. Перед учасниками свята постав Кобзар у несподіваному ракурсі – як людина, яка вміла любити, але, на жаль, не знала сімейного, родинного щастя. Емоційна і чуйна натура, Тарас Шевченко, як і кожен поет, закохувався часто. Маючи унікальний талант, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, закохував у себе не тільки дівчат, але й жінок. Він, здавалось би, був приречений на успіх у жіноцтва. Однак лиха недоля переслідувала його все життя, не даючи йому щастя жити у шлюбі, у любові із дружиною, про яку так мріяв. Маніжені панянки не розуміли душі Шевченка, а вона у нього була багата жагою творчості. Бідні ж теж не розуміли, бо не досягли рівня його благородної душі, його щирого бажання створити сім’ю.
Роль Тараса Шевченка талановито виконав Ігор Чайківський, читаючи один за другим поетичні монологи. Хто ж вони, ті музи, які надихали поета, втішали його й навівали смуток, яких він любив, а вони любили його… Оксана Коваленко, Ядвіга Гусиковська, Амалія Клоберг, Ганна Закревська…
Сценка за сценкою прекрасно і бездоганно відтворювали поетові почуття Ганна Глод, Оксана Прокопишин, Іванна Білинська, Оксана Москаль, Наталія Штереб, Надія Онисько, Алла Мулява, Мирослава Павлюх, Ірина Ігнацкевич.
Талантом і поезією Т. Шевченка захопилася й дочка князя Рєпніна Варвара. Та ще й закохалася в нього на все життя! Але поет не відповів взаємністю на велике кохання. Попри те, Рєпніна багато літ була його великим другом. Вона ж зверталася до ІІІ відділення, аби із Шевченка зняли заборону малювати. Після двох років тяжби Варварі Рєпніній було відмовлено… Роль Варвари майстерно виконала Марія Дерев’янко, яка через поетичні образи відтворила глибокі почуття княжни.
Якось дорогою із Нижнього Новгорода до Петербурга поет провідав родину Максимовичів. Там і познайомився з молодою красунею Марією, у яку теж закохався і навіть намалював її портрет. Але ж вона була дружиною відомого українського природознавця, історика і фольклориста!..
Ще одне поетове захоплення – Катря Піунова. Тарас Шевченко на прохання актора Щепкіна навчав її, 16-річну актрису, української мови – і закохався. Попросив у Катриного батька її руки та одержав відмову.
1860-го року Шевченко познайомився з 19-річною Ликерією Полусмаковою. Вона й полонила душу поета. У Тараса Григоровича були серйозні наміри одружитися з нею.
Шевченкові поезії із захопленням, піднесено читала Марія Підлубна. Власне, насамкінець тематичного вечора гарно відтворили сценку «У знайомої поміщиці». У ролях: Мирослава Павлюх (перша пані), Дарія Соловчук (друга пані). Талановито зіграла роль Ликерії Тетяна Чернянська.
Поміж сценками звучали Шевченкові пісні. У виконанні жіночого вокального ансамблю союзянок прозвучали «По діброві вітер виє», «Думи мої, думи мої», «Тополя». У виконанні учениць загальноосвітньої школи № 7 Олени Свищ та Христини Майструк прозвучала «Така її доля». Поважний бориславець Омелян Солецький долучився зі своїм співочим номером, а насамкінець усі учасники і гості заспівали Кобзарів «Заповіт».
Свято направду вдалося. Й у цьому особиста заслуга голови міського осередку союзянок Марії Підлубної, її заступника Ганни Глод та й усіх учасників Шевченкового свята, які відтворили почуття Шевченка, драматизм його долі так, як відчули, перевтілюючись у героїв вистави по-справжньому, до сліз, за що й отримали дружні оплески. Вони зуміли донести свої задуми до душі глядачів так, що дехто й просльозився. Додало урочистості святові те, що всі союзянки прийшли на імпрезу у красивих вишиванках. Дехто із жінок старався відтворити стиль одягу тодішніх панянок. Як, наприклад, Алла Мулява. На столі, прикрашеному вишитою скатертиною, були книги Тараса Шевченка.
На закінчення бібліотекарі, які взяли участь у святкуванні, запрошували відвідати бібліотеку по вул. Коваліва – бібліотечний фонд поповнився новими цікавими книгами Кобзаря.
Міський осередок Союз Українок

Print PDF