Минулих вихідних жителі Стрия, Дрогобича та Стебника приймали у себе народного депутата України, політв’язня, жінку-воїна Надію Савченко.
На сьогодні Надія викликає досить протилежні емоції в українців. Якщо ще два роки тому за неї боролась вся країна, намагаючись витягнути її з російської в’язниці, то після звільнення її поведінка у стінах Верховної Ради та поза ними шокувала і схиляла до думки про завербованість спецслужбами країни-агресора або й психологічні відхилення.
У суботу Савченко завітала у Дрогобич, щоб на площі перед ратушею зустрітися з мешканцями міста і поспілкуватися з ними на болючі теми.
Попри те, що у соцмережах дрогобичани подекуди жартома, подекуди напівсерйозно говорили доволі активно про заготівлю зіпсованих продуктів харчування для «теплого» прийому Надії, зустріч пройшла на диво спокійно і без конфліктів.
Близько двох годин Савченко розповідала про те, що ж насправді діється за стінами Верховної Ради і про можливості поступово, невеликими, але впевненими кроками нам самим перемогти, на її думку, корумповану владну верхівку. Також Надія уважно слухала запитання від тих, хто прийшов на зустріч і старалась відповідати максимально вичерпно в міру своєї компетенції.
Метою приїзду у Дрогобич та інші міста регіону у Надії Савченко було просте бажання напряму поспілкуватися з людьми, донести до них власні думки і почути їхні. Адже більшість українців знає Надію лише завдяки телевізору, а по ньому, як зауважила сама Савченко, далеко не завжди показують правду.
З натовпу прозвучала навіть пропозиція, щоб Надія очолила визвольний рух України. Як виявилось подібна пропозиція прозвучала ще у 2000 році, коли Савченко брала участь у мітингу «Україна без Кучми». Тоді, як чесно призналась Надія, у свої 19 вона злякалась не на жарт. «Ми тоді стояли на Майдані і, як і сьогодні, хотіли добитися змін на краще у нашій країні. Обурені побратими сказали мені: «Надя, якщо ти нас поведеш, то ми підемо за тобою». І мені просто стало страшно. Страшно від відповідальності за чужі життя. Можливо, стояти в тилу і роздавати вказівки легше, але дуже важко бачити і усвідомлювати, що цим самим ти прирікаєш інших на загибель, керуєш чиїмось життям. Мені не страшно взяти в руки зброю і стати поруч у бій, але може не пройти і п’яти хвилин, як ворожі куля чи снаряд вкоротять і мені віку. А далі що? Нині нам досить і тієї війни, що зараз ведеться на сході нашої країни з нахабним окупантом. Ми ж повинні працювати в тилу, адже міцний тил – це запорука успіху на передовій фронту».
Не змогли не запитати люди і про візит депутатки на окупований Донбас. Пані Савченко відповіла те, що говорила й раніше: «Я готова говорити з усіма, навіть з чортом, аби визволити наших хлопців із полону. Бо я змогла вийти, а вони – ні. Моя сестра, щоб визволити мене, півсвіту підняла на ноги, говорила навіть із Медведчуком. Я теж робитиму все можливе, щоб полонені повернулися додому».
Після цього народний депутат зустрілася з керівництвом міста.

Анна САГАН

Print PDF