Традиційно навчальний рік у школах нашого міста, як і усієї України, завершує свято «Останнього дзвоника». Обов’язковим атрибутом цього чи не найголовнішого шкільного свята батьків, вчителів та дітей є урочиста «лінійка», яка для випускників декількох поколінь стала своєрідним ритуалом прощання зі школою та вступом у доросле життя. І хоч з боку вищого освітянського керівництва нашої держави щораз то частіше лунає критика щодо відзначення шкільного свята «Останного дзвоника» у форматі «лінійок» учні, батьки та педагогічні колективи не дуже хочуть відмовлятися від форми проведення цього свята.
Через цей до болю звичний формат шкільного свята у свій час виходили у доросле життя вони самі, а тепер дочекалися моменту, коли на шкільному святі під «лінійку» вишикувалися їхні діти, щоб зробити перші кроки у доросле життя.
За традицією на святкову шкільну «лінійку» в ОЗШ № 9 разом із цьогорічними випускниками, прийшли колишні учні школи, для яких останній дзвоник пролунав п’ятдесят, сорок п’ять, сорок, тридцять п’ять, тридцять, двадцять п’ять, двадцять та п’ятнадцять років тому. Випускники ювілейних років були почесними гостями на шкільній «лінійці», а потім вчителі та учні школи влаштували в актовій залі школи урочисту зустріч, яка була переповнена приємними споминами про шкільні роки, навчання та вчителів, які вели їх у доросле життя.
Духовний наставник губицької громади о. Святослав Городецький у напутньому зверненні до цьогорічних випускників назвав свято «Останнього дзвоника» подячним. Адже на урочистій шкільній «лінійці» з нагоди завершення навчального року завжди лунають слова подяки. Діти радіють і дякують Богові, що щасливо завершився навчальний рік і розпочалися канікули. Випускники дякують «аlmа mаter», у стінах якої пройшло дев’ять років їхнього навчання та виховання. Батьки складають слова щирої вдячності школі та вчителям, яким упродовж років навчання їхніх дітей у школі вистарчило мудрості та терпіння вести їхніх дітей дорогами Країни Знань у доросле життя. «Зрозуміло, – зауважив парох Губицької парафії, – що для більшість випускників іще чекають іспити та різноманітні випробовування, але це уже буде не таке важливе, як той перший досвід, здобутий за роки навчання у школі. То ж буде справедливим, що сьогодні ми на цій урочистій лінійці подякуємо всім, хто спричинився до того, щоб діти набули знань та досвіду, з якими підуть у доросле життя. Для декого сьогоднішній шкільний дзвоник стане початком літніх канікул, щоб з Першого вересня з новими силами і бажанням вчитися і знову сісти за шкільні парти».
Отець Святослав зазначив, що під час літніх канікул багатьом буде здаватись, що школа завмерла. Але це не так. Школа – це не будинок. Школа – це живий організм: батьки, вчителі, учні, у якому вирує життя допоки існує громада… Це уся наша громада, яка у шкільних стінах пізнає мудрість, а мудрість, як відомо, є Божа чеснота, через яку ми пізнаємо Бога. Мудрість ніколи не закінчується, вона завжди сповняється, звершується, додається. Тому побажав дорогим нашим діточкам, для яких сьогодні розпочинаються канікули, щоб час відпочинку вони не змарнували, а набиралися мудрості.
А ще парох губицької громади відзначив, що свято «Останнього дзвоника» – це день, коли батьки дякують за своїх дітей Господу, бачать, як за шкільні роки вони підросли, змужніли. Тому, очевидно, просять у Бога благословення для усіх діток, які йдуть на канікули, випускників та вчителів. «Тож нехай благословить Господь усіх українців та їхніх дітей своїми ласками та щедротами на довге, щасливе та успішне життя». Цими словами завершив свій напутнє слово о. Святослав, охрестивщи майбутні життєві дороги дітей.
Слід зазначити, що подячних слів та побажань на святі «Останнього дзвоника» у ЗОШ № 9 було багато. За традицією на останній шкільній лінійці напутнє слово випускникам сказали перша вчителька Світлана Мацьків та класний керівник Станіслав Новак, а директор школи Галина Новицька вручила найкращим учням школи похвальні грамоти та подяки. Багато хороших слів пролунало на адресу вчителів, які доклали чимало своєї праці, щоб підготовити дітей до самостійного життя.
Як зауважила мама одного із випускників школи Олександра Галіберда, останній дзвоник завжди сприймався батьками щемливо й зворушливо. Адже за щоденними клопотами не завжди є можливість бачити та усвідомити, як виростають власні діти. Остання шкільна лінійка є тим місцем, де приходять розуміння, що діти якось в один момент подорослішали, а останній дзвоник символізує момент їхнього переходу в зовсім інше життя. Нехай воно ще не є у повній мірі дорослим, хай це тільки юність, але це уже не дитинство. Тому і хочеться, за висловом, пані Лесі, у такі хвилини побажати їм гарної долі, вдалого та щасливого майбутнього. Нехай Господь допомагає їм отримати добру освіту чи опанувати хорошу професію та знайти своє покликання у житті.
По-особливому насиченою виявилася друга частина свята, коли після офіційної частини почали впізнавати один одного колишні випускники. Кілька десятиліть змінили колишніх однокласників настільки, що не завжди колишні учні могли впізнати один одного. Було багато емоцій, спогадів, розповідей. В актовій залі школи для випускників ювілейних років було організовано цікаву культурну програму, яка, схоже на те, після закінчення свята мала ще не менш цікаву неофіційну частину, яка разом із спогадами про святкову «лінійку» та останній дзвоник ще довго житиме у серцях її учасників – випускників ОЗШ № 9 різних років.

Петро МАГУР

Print PDF