ІГОР САГАН, ГОЛОВА СПІЛКИ ВОЇНІВ АТО: «Кому, як не нам, формувати
патріотичний світогляд юного покоління»
П’ятнадцятого квітня цього року у Бориславі створено Спілку воїнів АТО. Основне її завдання допомогти воїнам, що повернулися з війни, у вирішенні вже мирних проблем. А їх таки вистачає. Герої, що відстоювали незалежність Держави, відстоювали наше право бути вільним народом у вільній країні перейшли через величезні психологічні навантаження, адже війна – це завжди кров, смерть побратимів, з якими ще півгодини тому ділився найсокровеннішим. І дуже нелегко після оцього вогненного пекла, де кожна мить може бути останньою, переорієнтовуватися на мирне життя. Власне для захисту законних прав наших захисників, які воювали на сході країни, і створено Спілку воїнів АТО.
А детальніше розповісти про роботу цієї організації ми попросили голову міської Спілки воїнів АТО, який брав участь в боях на Донеччині, де в одному з боїв отримав поранення, Ігоря Сагана.
– Створення такої організації назріло давно. Бо справді у наших солдатів, що повертаються з війни, а це таки реальна війна з московським окупантом, а не антитерористична операція, як її офіційно називають, – проблем щодо адаптації до мирного життя вистачає. Як вистачає і складнощів у реалізації всіх отих пільг, що передбачені для захисників країни нашим законодавством. Поодинці всі ті проблеми вирішити нелегко. А спільно, за допомогою і підтримкою побратимів по бойових буднях, набагато легше достукатися до совісті наших чиновників, які часто стараються не перевантажувати себе зайвими клопотами. Не кажу про Борислав, в нас і міська влада, і службовці прекрасно розуміють ситуацію і завжди ідуть назустріч. Але коли йдеться про надання статусу воїна АТО, то тут потрібні певні рішення вищих інстанцій, документальні підтвердження з військових частин тощо.
А ініціаторами створення Спілки стали учасники бойових дій на сході країни – Ігор Саган, Віталій Плекан, Микола Кирда та Олександр Фещенко. Всі троє, окрім мене, служили в сьомому авіаційному полку. Сама ідея створення такої організації була спонтанною. Всі ми – бориславці, зустрілися, поговорили про проблеми, які були в кожного, згадали, що відбувається там, на сході країни. Вирішили, що потрібно зорганізуватися, щоб усі, хто повертається додому з тієї війни, могли тут, у Бориславі, мати якусь підтримку і допомогу. Щоб ніхто з наших побратимів не залишився сам-на-сам зі своїми проблемами.
Створення такої Спілки теж вимагало якихось зусиль. Нам допомогли написати Статут громадської організації, ми пройшли всі юридичні процедури і так була зареєстрована Спілка воїнів АТО у Бориславі.
Спочатку, як я вже сказав, було четверо ініціаторів створення Спілки, зараз нас уже сорок чоловік, які воювали на сході країни, мають спільні інтереси, спільні спогади. Щоп’ятниці збираємося і приходять щораз нові люди.
– Добре, пане Ігоре, а що власне стало приводом для створення такої організації?
– Якщо чесно – то бездіяльність влади. Звичайно, не міського рівня, а на рівні загальнодержавному. Пам’ятаємо досвід учасників війни в Афганістані, коли їх спочатку посилали туди, а потім за них забули, працюємо на випередження. «Афганці» не винні, що старенькі політики колишнього Радянського Союзу посилали їх на ту колонізаційну війну. Їх зуміли переконати, що вони відстоюють якісь світлі принципи. Різниця, звичайно, велика, бо вони воювали одурені дуже потужною радянською пропагандою, і про справжню мету тієї загарбницької для Радянського союзу війни дізналися тільки в останні два десятиліття. Ми ж воюємо за свою рідну землю, за Україну. Але, на жаль, проблеми у нас дуже подібні. І наша країна, свободу і незалежність якої відстоюють кращі з кращих, справжні патріоти, повинна зробити все, щоб ці наші хлопці не на словах, а на ділі відчули: вони причетні до високого подвигу в ім’я Батьківщини і рідна країна, задля якої проливали кров, ніколи не забуде своїх героїв. Нехай це звучить трохи пафосно, але власне так має бути. Воїни, які захищають Державу, це справжній цвіт нації. І держава має гарантувати їм належний статус і в часі мирного життя. Маю на увазі не тих «захисників держави», які висиджують в кабінетах і заїхавши разок поблизу зони воєнних дій потім подають себе як учасників боїв, а хлопців, які справді місяцям стоять на передовій під «градами», під прицілами снайперів, під кулеметними чергами.
– А якщо конкретно говорити за Борислав, то чи відчуваєте тут справжню підтримку?
– Скажу так, до Спілки воїнів АТО входить багато хлопців, які займаються бізнесом, мають юридичну освіту, а отже, можуть підказати багато речей у поточній роботі нашої організації. Щодо законодавчо закріплених прав, то ми навіть роздрукували таку книжечку, де занотовано всі оті 22 пільги для учасників АТО та ветеранів війни. Тому, що ми вже за статусом приєднані до ветеранів війни. Друге: тому що була створена Спілка, нам вдалося заключити договір із Центром зайнятості Борислава. Вони нам реально допомагають, зокрема, щодо працевлаштування, за що ми, звичайно, дуже вдячні, адже знаємо, що прилаштуватися на якусь роботу за тисячу гривень – неважко. А от на трохи кращу зарплату – це вже проблема. Дівчата із центру зайнятості нам запропонували хороші курси для освоєння нових професій, у перспективі яких зарплата доволі висока. Запропонували і конкретні програми для тих, хто хотів би зайнятися приватним бізнесом і при тому пропонують допомогу у отих найважчих перших кроках у власній справі. Справді відчувається, що міський центр зайнятості дуже з розумінням ставиться до наших проблем.
Те саме можна сказати і про наших депутатів міської ради. Допомогти хочуть всі, але це вже в кого які можливості. Співпрацюємо із паном Віталієм Головчаком, головним лікарем міської лікарні. Пропозиції – що лиш треба: чи в плані реабілітації, чи щодо якихось психологічних проблем, негараздів зі здоров’ям. Ми звертаємося до нього і знаємо, що зробить все, щоб допомогти.
А щодо юридичних аспектів, то завжди можна покластися на Іванну Книш – теж депутата міської ради, яка за фахом юрист. Це вона допомогла і підготувати статут організації та й в усіх інших юридичних справах – перший помічник.
Знову ж знаєте, що воїнам АТО мають виділяти земельні ділянки. І тут допомагає теж підприємець, голова депутатської комісії із земельних відносин Ігор Михаць. Частина наших хлопців вже отримала такі ділянки, виробляється план і на інші. Бо ще не всі наші хлопці подали заявки, приїжджають і інші із зони АТО.
– Тобто проблеми вирішуються?
– Так, на місцевому рівні жодних проблем не виникає. Я б сказав, що люди в нас мають совість і розуміють, що хлопці, які повертаються з АТО, не були на курорті, а пройшли дуже жорстоку війну. І їм потрібно допомогти усім, чим можна. Адже у боях з величезною московською ордою, керованою неадекватним московським карликом, вони відстояли власною кров’ю наше право жити і працювати, і вирощувати дітей та внуків на рідній, не потоптаній новим окупантом, землі України. Нам зараз надали приміщення на четвертому поверсі Палацу культури, це теж хотів би подякувати директору Палацу культури Ігорю Мельнику, і начальнику управління комунальної власності Ярославу Лаврику. Ми вже закупили там все електрообладнання. Ще займаємося дозвільною документацією, але вже можемо там прилаштовуватися.
Допомагає і управління соціального захисту. Нещодавно наші діти учасників АТО мали можливість відпочивати у літньому таборі у Кропивнику, інші – у Сколе. Після того моя дочка була справді в захваті і сказала, що як тільки буде ще така можливість – то хотіла б знову у тому таборі в Сколе побувати. Та й з міського управління соцзахисту зверталися дівчата ще раз, мовляв, як тільки потрібна допомога – телефонуйте до нас.
Тобто, на місцевому рівні справді відчуваємо постійну підтримку, міська влада нас підтримує і це дуже важливо, бо маємо певні проекти на перспективу і без такої підтримки нам не обійтися.
– Пане Ігоре, а чи є співпраця і підтримка з боку молодіжних організацій? Адже воїни АТО свій патріотизм утверджують справами, бо ж не має вищого патріотизму, як свідомо іти під кулі ворога, ризикуючи власним життям задля захисту Вітчизни. І їхні розповіді про пережите – це неоціненні уроки справжнього патріотизму для молодого покоління бориславців.
– Так, звичайно, ми плануємо тісно співпрацювати з молоддю, ніколи не відмовимо, коли нас запросять на зустріч зі школярами. Наразі маємо міцні контакти із міською Спілкою воїнів- «афганців». Нас запросили на збори цієї організації, бо ж проблеми в нас спільні щодо оздоровлення, реабілітації хлопців, що були поранені в боях на сході. Маємо хорошу співпрацю із громадською організацією «Цвіт нації». Спільно в День молоді збирали кошти для допомоги нашим воїнам, які воюють на Донеччині. Та й серед членів «Цвіту нації» є учасники АТО. Ще одна громадська організація «Боремося – поборемо», це наші волонтери, які збирають допомогу для східного фронту і відвозять її туди. З ними теж співпрацюємо і будемо співпрацювати. Маємо тісні контакти і з «Самообороною Борислава». Що ж до шкільної молоді, то, переконаний, що співпраця у нас обов’язково буде, просто зараз у школах канікули, але з першого вересня сподіваємося, що будемо частими гостями у освітніх закладах. Власне вона розпочалася ще наприкінці минулого навчального року, ми побували і у восьмій школі, що на Бані, в нашому сиротинці. Це дуже важливо, бо кому як не нам формувати патріотичний світогляд юного покоління.
Розмову вів
Ігор ЮРИНЕЦЬ

Print PDF