24 грудня відзначили День працівників архівних установ
Бориславський міський архів – частина невеликого кількаповерхового будинку по вул.  Михайла Грушевського. Три кімнати архівних сховищ, де десятки стелажів вщерть заповнені коробками із  документацією, і невеличкий робочий кабінет начальника міського архіву Тетяни Поліщук, яка працює тут від 2008 року. Прийомні дні двічі на тиждень, і кожного разу десяток-півтора десятка відвідувачів, яким необхідно віднайти документи на будинки, квартири, гаражі, земельні ділянки, або ж підтвердження стажу роботи на підприємствах, що їх вже давно не існує, для оформлення пенсій. Саме пошуку цієї документації і присвячені інші дні роботи колективу архіву, в особі однієї людини. Важко? Звичайно ж, нелегко. Як дає собі раду із таким навантаженням пані Тетяна, можна тільки здогадуватися. Власне про це ми попросили її розповісти напередодні професійного свята – Дня працівників архівів.

– То що ж таке – міський архів, пані Тетяно?
– Наш архів – це установа, де зберігаються документи багатьох установ Борислава, і тих, що працюють сьогодні, і тих, що давно уже ліквідовані. У нашій установі зберігаємо документацію від 1976 року. Давніші документи довоєнного і післявоєнного періодів передані до державного архіву Львівської області. Зараз маємо на зберіганні документацію таких ліквідованих вже підприємств як фабрика нетканих матеріалів, завод штучних алмазів та фарфоровий, рудоуправління, управління бурових робіт та й багатьох інших. Власне збереження всієї цієї документації і є основним завданням нашої роботи.
– А з якими проблемами найчастіше звертаються до вас люди?
– Запити різні. І щодо рішень міської ради про надання земельних ділянок, надання квартир, особливо, в кооперативних будинках при оформленні та переоформленні права власності. Окрім того, у нас зберігаються документи особового складу вже ліквідованих установ. Хоча це не є робота державного архіву, бо архів мав би займатися тільки роботою з установами. Але так сталося, що підприємства ліквідовувалися, документи нікуди було подіти, то задля забезпечення соціальних прав громадян, ми змушені були взяти на збереження і ці документи. То ж на сьогодні у нас десь половина всього завантаження, приблизно п’ять тисяч справ, стосуються особового складу підприємств, що вже ліквідовані. І найбільше звернень саме від людей, які оформляють пенсії і їм потрібні довідки про заробітну плату, про пільгові умови праці, про стаж. А це сотні відвідувачів кожного року. Колись в міському архіві була тільки одна кімнатка, де зберігалися всього три тисячі документів основної діяльності, тобто установ. Зараз – понад дванадцять тисяч справ, – шість тисяч з основної діяльності і понад шість тисяч особового складу ліквідованих установ. Ставилося питання, щоб збільшити штат на одну особу, але якось не вийшло. Хоча по інших подібних архівах – у Трускавці, в Дрогобичі є по двоє працівників.
– А щодо приміщення, то все-таки нормальні умови для роботи, для збереження цієї документації?
– Знаєте приміщення не зовсім відповідає санітарним нормам, трохи сирувате. Документи ж повинні зберігатися в сухому приміщенні, де мали би бути і кондиціонери, щоб забезпечувати нормальний температурний режим. Але маємо те, що маємо. Стараємося витримувати необхідний температурний режим, щоб документи були збережені. Зараз на наступний рік вже дуже гостро постало питання щодо розширення приміщень, бо ті, що маємо, повністю завантажені. Інше, що за той час відколи працюю, з 2008 року, не було жодного ремонту, все робили самотужки. Тут і підлога вже прогнила, та й вікна потрібно б встановити інші, щоб час від часу все-таки провітрювати все це наше господарство. Нам пообіцяли на наступний рік закласти кошти в бюджеті і хоча б вікна поміняти. А як буде – побачимо, розумію, що зараз час важкий і немає можливості все зробити так, як належить.
– Тобто навіть в день професійного свята настрій не дуже святковий?
– Я б так не сказала. Свято – це завжди приємно. А щодо побажань з цієї нагоди, то єдине хотілося б, щоб в наших установах належно готували всю необхідну документацію, бо потім приходить час і доводиться шукати ту документацію, а її просто немає. І тут уже наш архів не може нічим допомогти. Бо свого часу десь там, на підприємстві, в установі, злегковажили, не оформили належно, не передали нам на зберігання. А все, що маємо на цих стелажах, – це часточка історії Борислава і документи, що стосуються долі багатьох людей. Тому з нагоди свята бажаю, щоб керівники установ більш уважно ставилися до цього. А ми ж, у свою чергу, зробимо все, щоб ця часточка історії нашого міста була належно збережена.
Підготував
Ігор ЮРИНЕЦЬ
На знімку: керівник міського архіву Тетяна Поліщук

Print PDF