У будинку «Просвіти» на Мразниці цього вівторка вперше відбувся майстер-клас із розпису великодньої писанки для дітей. Організувала заняття активна та завзята Надія Турецька (голова Комітету громадського самоврядування «Мразниця»), яка з превеликим задоволенням працює з підростаючим поколінням. 

Спеціально для такого уроку запросили вчительку Бориславської школи мистецтв Наталію Шабан. Навчитися малювати справжні писанки прийшло набагато більше дітей, аніж очікувалося. І це було дуже приємною несподіванкою. У всіх горіли очі від захоплення та очікування нових знань, які не отримаєш у школі.
Знайомство з писанкою розпочала пані Надія, розповівши при цьому декілька дуже цікавих легенд: «Зазвичай писати писанки у нас на Україні починали після Хрестопоклонної неділі. Малювання писанок є одним з найдавніших обрядів. Існує дуже багато різних легенд, найдавніша з яких говорить, що перші писанки писала ще Матір Божа. Коли Ісус був маленьким, вона малювала йому писанки і він ними бавився. Але вже тоді Марія плакала, бо знала, які терпіння її сина будуть чекати на Хресній Дорозі, і тому майже завжди ті узори, які ми будемо малювати на писанках мають форму крапельки, ніби сльози. Є ще історія про те, що Ісус після свого воскресіння проходив через одне село і жиди почали кидати в нього каміння, яке Ісус збирав. Та коли він потім показав те каміння, яке за ним кидали, то воно все перетворилося в писанки. Існує ще одна легенда про те, що десь у нас в горах Карпатах є велика нечиста сила, яка прикована ланцюгами до найбільшої скелі. І от кожна писаночка, яку ми малюємо, якщо їх покласти поруч в рядок, буде складати той ланцюг, яким ми прикуємо всіляку нечисть. Кажуть, чим більше ми намалюємо писанок, тим сильніше ми прикуємо ту нечисть, а значить щасливішим і багатшим буде цілий наш Український народ».
Усі діти зачаровано слухали історії пані Надії і з усією можливою для них дорослістю зрозуміли важливість і відповідальність процесу написання писанок. Також вони пообіцяли поводитись чемно і акуратно під час роботи, адже працювати прийдеться з гарячою водою та відкритим вогнем.
Далі пані Наталя почала розповідати секрети виготовлення справжньої української писанки: «Щоб написати писанку, нам треба буде мати писачок – це така собі «ручка» для малювання воском по яєчках. Писачок складається з дерев’яної ручки і металічного наконечника, в який потраплятиме віск і коли ми нагріватимем його над свічкою, то зможемо малювати воском по шкаралупці». Кожному пані Наталя роздала писачок і натуральний бджолиний віск чорного кольору, щоб було добре видно, що малювати по яйці. На столах також були зразки малюнків та орнаментів, якими можна оздобити писанку. «Попередньо яйце треба видути або зварити, – говорить пані Наталія. – Так потрібно робити, щоб запобігти трісканню яйця від перепаду температур при його прикрашанні. Але справжня писанка повинна бути мальована на сирому яйці, щоб отой зародок, який є в яєчку, не вбити». Видуте яйце передусім потрібно запечатати воском, щоб при фарбуванні воно не набирало фарби, яка розчинена у воді. Для цього спочатку потрібно нагріти писачок над свічкою, тримаючи його збоку від вогню, щоб нагрівалась тільки металічна частина, потім «подзьобати» ним віск і знову нагріти. І так повторити 3-5 разів. Коли писачок вже набитий воском, знову нагріваємо його і вимальовуємо довкола дірочки кружечок. Коли кружечок готовий, свічкою закапується отвір. Таким чином закривається і друга дірочка на яйці. Після цього можна приступати до малювання візерунків. Головне не забувати час від часу набивати писачок воском і нагрівати його. Стержень писачка повинен прилягати перпендикулярно до яйця, бо якщо тримати його звичним способом як ручку, то він не малюватиме та к, як потрібно. Спершу наносять той візерунок, який повинен залишитися білим. Коли з білим малюнком завершено можна опускати яйце у жовту фарбу. Витягнувши яйце з фарби, його треба промокнути серветкою від зайвої вологи, підсушити і замалювати воском там, де має залишитись жовтий колір. Далі можна опускати яйце в червону фарбу, знову замалювати потрібні місця, просушити і тоді занурити майбутню писанку в синю фарбу. Тобто фарбування повинне бути поступовим – від найсвітлішого кольору до найтемнішого. Також варто пам’ятати і про властивість кольорів змішуватися, тому треба уважно слідкувати за послідовністю занурень. Після фарбування найтемнішою фарбою вже можна знімати віск – акуратно над свічкою нагрівається бік яйця і відповідно розтоплюється віск, який поступово стирається серветкою або хустинкою. Не обов’язково фарбувати яйце у всі кольори, воно може залишитись червоним, оранжевим або й зеленим – все залежить від вашої ідеї.
Впродовж двох годин діти натхненно вимальовували лінії, хвильки, крапочки, сонечка, квіточки, вимащували пальці в різнокольорових фарбах, дістаючи з банок яєчка. Усі дуже старалися зробити свою писанку найгарнішою та оригінальною. Присутні на занятті матусі також не змогли залишитись байдужими і поруч з власними дітьми малювали свої писанки. Результатами були задоволені всі, адже зроблене своїми руками набагато цінніше і дорожче придбаного.
А особисто я чекатиму часу поближче до Великодня, щоб і у своїй сім’ї започаткувати таку чудову традицію малювання писанок.
Анна САГАН