Цього тижня впродовж двох днів, 18 та 19 жовтня, відбувалися змагання між рятувальниками газодимозахисних служб Львівської області. На території бориславського тренувального полігону Головного управління ДСНС України у Львівській області 46 команд Львівщини боролися за звання найспритніших вогнеборців та «Кращої ланки ГДЗ».
Уже 10 років поспіль рятувальники приїжджають на ці змагання, щоб підтримувати бойову готовність та підвищувати професійну майстерність при роботі в осередках пожеж. За умовами конкурсу для виконання усіх завдань кожен учасник був забезпечений апаратами на стиснутому повітрі, переносними радіостанціями, пожежними ломами, ліхтарями та рятувальними мотузками.
Програма змагань складалася із декількох етапів. Спершу газодимозахисники проводили перевірку апаратів на стиснутому повітрі, одягали їх і проходили вогневий лабіринт, далі – на потерпілому в’язали подвійні рятувальні мотузки. У наступному етапі передбачався підйом газодимозахісників по встановленій висувній драбині у вікно 3-го поверху навчальної вежі. Завершальним елементом змагань було проведення розвідки пожежі з пошуком потерпілого у задимленому підвальному приміщенні теплодимокамери. Там рятувалькам необхідно було ліквідувати цей осередок пожежі, – лише за таких умов змагання вважалося пройденим. Виходячи з димокамери, учасники повинні були винести потерпілого (манекена), покласти його на ліжко і потім з пожежного рукава попасти струменем води у ціль.
Усі етапи змагань відбувалися в умовах дуже наближених до бойових, звісно з дотриманням усіх необхідних заходів безпеки праці. Особливо реалістично було в димокамері, де окрім неймовірно густого диму були фізичні та звукові перешкоди, наприклад парканці чи шуми або людські голоси.
Підтримати учасників змагань прибули і представники влади, а саме перший заступник міського голови Едуард Бринь та начальник відділу надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Володимир Прідун. Впродовж цілого дня вони спілкувалися з усіма учасниками і всіляко їх підтримували під час проходження різних етапів змагань. Пан Едуард захоплено споглядаючи за злагодженими діями рятувальників зізнався, що вкотре переконується у небезпечності та важливості їхньої професії. Адже лише найвідважніші здатні пройти крізь вогонь і воду, щоб урятувати життя незнайомої людини. А на таке не кожен здатний. Неймовірні виснажливі як фізичні так і моральні тренування під силу лиш найсильнішим тілом і духом. Заступник міського голови разом із паном Володимиром відзначили високий рівень професійної підготовки усіх рятувальників і щиро вдячні їм за їхню нелегку роботу.
Шлях рятівника важкий та непередбачуваний. Ще під час навчання тебе готують до всіх можливих і неможливих ситуацій, але все одно у реальному житті хлопці постійно вчаться на власному досвіді. Професія рятувальника і манить і лякає, та зі своїм страхом впорався відважний, неймовірно скромний та добродушний хлопець Микола. Ще змалку, як і багато інших хлопчиків, він мріяв стати супер-героєм, який рятував би життя людям. Підрісши, він зрозумів, що дитяча мрія не казка, а реальність, і її можливо здійснити. «Саме дитяча мрія привела мене до спеціалізованого навчального закладу, звідки я вийшов із впевненістю у тому, що зробив правильний вибір, – розповідає Микола. – Хоч як би не було важко в процесі навчання, я тоді чітко розумів, що в реальних умовах буде ще важче, тому докладав усіх зусиль аби гідно виконувати своє покликання. Я радий, що сьогодні можу бути тут пліч-о-пліч з цими відважними та самовідданими людьми, які ніколи не залишать у біді і завжди готові прийти на допомогу».
Після цілого дня азарту та тривоги між вогнем та димом було підведено підсумки змагань. За результатами перше місце виборола команда дрогобицької ДПРЧ-5, другими стали львів’яни з ДПРЧ-1 Галицького РВ, третє місце отримали трускавецькі рятівники ДПРЧ-7, східницька ДПРЧ-38 стала четвертою.
Також нещодавно відбулися міжрегіональні ХХІІ змагання з пожежно-прикладного спорту у м. Сєвєродонецьк, що на Луганщині. Змагання проходили під гаслом «СХІД і ЗАХІД РАЗОМ». Команда Львівщини з працівників ГУ ДСНСУ також брала участь у цих змаганнях. У складі команди були і 5 спортсменів працівників бориславської ДПРЧ № 6. Наші рятувальники показали найкращий результат і вибороли перше місце. З чим їх і вітаємо.

Анна САГАН

Від автора:

Професія рятівника неймовірно важка і небезпечна. Саме під час цих змагань я дізналась, що таке страх очікування у невідомості. Коли ти не знаєш, чи хлопці, які ще 5 хвилин тому весело сміялись разом із тобою і розповідали тобі байки, вийдуть цілими та неушкодженими із задимленого до неможливості приміщення. Хоч це і були змагання-навчання, але коли ти бачила перед тим як у одного з них сповзла маска, тепер вона нещільно прилягає до обличчя, йому тяжко дихати просто неба, але він все ж лізе в те пекло, а в другого (слава Богу!) ще перед входом ТУДИ навіть при плюсовій температурі просто напросто замерз шланг подачі кисню, повністю перекривши подачу повітря, то кров застигає в жилах, серце пропускає удар, а волосся стає дибки від однієї малесенької думки «а якби це трапилось в реальному житті, то що ж тоді?». В той день я ще раз змогла переосмислити вартість життя. Ці всі відважні чоловіки готові пожертвувати собою заради спасіння іншого. Тут немає твердження типу «семеро одного не ждуть» – ждуть! А як не дожидаються, то ідуть за ним, не зважаючи ні на що, бо розуміють, що єдиною опорою і підтримкою тут є лише надійне плече товариша та Бог.
Захоплююсь силою і відвагою наших рятівників і горджуся, що серед них маю друзів та знайомих. Двох із них мені пощастило зустріти в цей день після років розлуки. Вони обоє мені винні кілометри нервів, за той час поки я очікувала їхнього виходу на поверхню. Не зважаючи на присутніх кваліфікованих рятівників та медичних працівників, я сама була готова щомиті забрати у когось маску з балоном і помчати «вниз» аби врятувати кожного з них, коли мені здавалось, що вони там були занадто довго. І так було не тільки коли у дим ішли мої друзі. Але разом із тим я переконалася, що всі вони гідні почесного звання рятівника. Усі ці безмежно веселі чолов’яги, з якими я мала честь поспілкуватися, вміють бути неймовірно серйозними, зосередженими, цілеспрямованими, розсудливими, рішучими та відважними. Хоч вони і жартують, що страшно лише вперше, у їхніх очах видно, що кожен раз для них як перший, але вони не відступлять перед труднощами і не зрадять своєму покликанню ніколи.

 

Якщо Ви хочете більше світлин Вашого “забігу”, то можете зв’язатися з автором, написавши листа на електронну адресу [email protected].