Упродовж року Українське товариство охорони пам’яток історії та культури Борислава у рамках програми CHOICE при фінансовій підтримці Євросоюзу реалізовуватиме проект «Галицька Каліфорнія». Даний проект – це справа популяризації історичного минулого нашого міста Борислава і району у всіх аспектах його буття. У рамках проекту будуть оприлюднені надзвичайно цікаві, змістовні, новітні та інформативні матеріали, виступи, а відтак наша місцина буде перетворюватися на туристичний центр Прикарпаття та України, а з часом Євразії та Америки.
Зазначений захід вказав на артефакти нашого міста, які існують станом на сьогоднішній день і потребують збереження, інвентаризації, облаштування тощо, виходячи із подій, дат, факти історії розвитку нафтовидобутку. Отож, ці роботи мають своє велике призначення для майбутнього. Окрім цього, у ході реалізації проекту будуть накреслені нові напрямки для подальшого розвитку рекреаційно-історичного потенціалу нашої особливої Прикарпатської місцини!
На чому б хотілося зосередити, або акцентувати увагу в подальшому.
Борислав є містом першої і, єдиної у своєму роді, нафтогазоозокеритової столиці гірництва України. Адже саме тут було досягнуто небувалого видобутку нафти у 1909 р., що характеризувався призовим третім місцем у світі після США і Баку, тобто Росії. Це обсяг видобутку сягав майже 2 мільйонів тонн нафти та біля 2 тисяч тонн озокериту. Ніде, – ні на Заході, ні на Сході України, – не було такого чільного місця світового значення, хоч через 50 років на території України відкривалися родовища аналогічні, які були навіть і більші за обсягами річного видобутку нафти. Так, досягнуто апогею нафтовидобутку в 1,9 млн. т. у 1962 році з Долинського родовища; в 1,2 млн. т. у 1966 р. з Глинсько-Розбишевського родовища; в 1,7 млн. т у 1969 р. з Качанівського родовища; в 3,7 млн. т у 1971р. з Гніденцівського родовища; в 4,3 млн. т у 1974 р. з Леляківського родовища. Але ці рівні їх максимального видобутку нафти не дозволяли їм у свій час бути навіть на 10 місці у світі за обсягами видобутку. Адже у світі, починаючи з 1960 року, видобувається більше одного мільярда тонн нафти, а у наш час порядку трьох мільярдів.
І ще. Треба нам не толерувати «процент» нашого рекордного видобутку нафти, бо він не відображає реального стану справ у нафтовій галузі світу, адже тільки США видобуло 24,9 млн. т нафти у 1909 р., а наш видобуток становить 7,6% від нього. Очевидно у той час інші країни на світовий рівень нафтовидобутку не мали впливу, їх було мало.
Борислав є єдиним містом у світі, де нині в експлуатації знаходиться ще майже 200 давніх свердловин ударного способу буріння без цементованих обсадних колон. Ніде на Прикарпатті, як і у світі, такої кількості свердловин для розробки відомих родовищ нафти нема! Сім свердловин з цього числа розташовані у міському Парку культури і відпочинку. Вони і сьогодні функціонують, помпуючи рідкий пластовий флюїд (нафту та супутню воду) і з вакуумом відбираючи супутній газ.
Важко уявити, що на тому невеликому клаптику території між вулицями Тараса Шевченка, Данила Галицького, Шкільної та Карпатської Брами таких свердловин ударного буріння було понад 20. Отож виснажлива, небезпечна праця тисяч і тисяч, передусім, бориславців різних поколінь, багатство і велика кількість покладів нафти у геологічному розрізі Борислава, велика кількість і значна щільність свердловин, найефективніший спосіб розкриття нафтових пластів за допомогою депресії, тобто при ударному бурінні, дозволило досягнути високого ступеня вилучення нафти і газу з покладів та мати ще нині в експлуатації кілька сотень свердловин. Головне нині – збереженні цих артефактів. Це також і сумлінна робота ЦВНГ-1 Борислава та інших підрозділів НГВУ «Бориславнафтогаз», працівників, які експлуатують свердловини і опікуються інфраструктурою видобутку флюїдів з них. Їх треба усіляко заохочувати до такої праці, адже від них залежить функціонування і збереження цих об’єктів.
Інакше на ці технологічно унікальні свердловини чекає доля нафто-озокеритових шахт (колодязів), які після сучасної ліквідації на «свічу-трубу» називаються шурфами, адже це виробки з дерев’яною конструкцією гірничої споруди. А після занехаяння роботи свердловини, встановлюється надгробок у вигляді цементної тумби і таблички з її номером і датою ліквідації.
Дивна ситуація, археологи здійснюють розкопки, щоб знайти історичні артефакти тої чи іншої місцини, а у Бориславі самопроявляються гірничі споруди давнього (до ХХ сторіччя) видобутку нафти і озокериту щороку і, переважно на весні. Їх, за історичною статистикою, на нашому плацдармі довготривалого нафтовидобутку майже 20 тисяч. З 1972 року зафіксовано небезпечне появлення майже 500 давніх гірничих споруд у різних частинах міста – від Волянки (ЗОШ № 7) до міського Парку культури та відпочинку, а також в районах вулиці Шевченка, Мразниці, тераси ріки Тисмениця, довкола шахтоуправління тощо.
У польському скансен-музеї одна така гірнича споруда «Франек» є діючим експонатом.
Мешканці міста теж повинні відповідально відноситися до цієї унікальної історичної спадщини міста. Йдеться передусім у збереженні доїзду до свердловин, адже ще у першому десятилітті ХХІ століття для введення у дію з бездіючого фонду, а це майже 250 свердловин не було під’їзної дороги до гирла у 30% свердловин! Нині, мабуть, ситуація не покращилася.
Борислав є унікальний у своїй суті містом у світі. Безпосередньо на території міста та в однойменному нафтопромисловому районі видобутком нафти, озокериту і газу займалися у різний час різні державні утворення: Австро-Угорщина, Польща, Німеччина, Радянський Союз і нині Україна. За статистикою, за часів Австо-Угорщини з надр Борислава і району видобуто біля 18 млн. т нафти; за часів Польщі – трохи більше 10 млн. т; за німецького періоду – біля 1млн. т; за радянського періоду – біля 14 млн. т; за роки незалежності України – уже більше 3 млн .т. Тому оцінюючи і вивчаючи всі етапи розвитку нафтовидобутку, різні елементи розробки надзвичайно багатих надр Борислава та Східниці треба об’єктивно розглядати їх результати і толерантно ставитися до висновків, щоб наша край став туристичною Меккою. Першим кроком на цьому шляху повинно стати активне вивчення історії міста у школах.
У мій час це вивчення закінчувалося, як правило, геніальним та оригінальним з точки зору світової літератури твором Івана Франка «Борислав сміється». Так залишилося у моїй пам’яті, з мого навчання у середній школі № 1 Борислава до 1967 року. Тільки у 1978 році мешканці міста із історичного нарису «Борислав» В.С. Дмитрієнка та Д.Д. Низового, вміщеного у 26-томному виданні «Історії міст та сіл Української РСР» під редакцією Д. А. Яремчука довідалися про те, що «відлік часу існування Борислава ведуть від першої писемної згадки про нього – документа датованого 19 березня 1387 року». Згодом, у 1995 р., побачила світ книга «Бориславський нафтопромисловий район в датах, подіях і фактах автохтонних бориславців, спеціалістів з видобутку нафти Є. Іваницького і В. Михалевича. А рецензію «Спроба літопису Борислава» на цю працю написала у «Нафтовику Борислава» від 11. 01. 1996 р. також бориславчанка, науковий співробітник бібліотеки ім. Стефаника у Львові Марія Вальо.
Треба констатувати, що зусиллями Р. Тарнавського, О. Микулича, Г. Бойка, М. Вальо, О. Солецького, Я. Мирки та інших значно розширилася історична панорама надзвичайно цікавого промислового минулого Борислава та Східниці.
На мій погляд, щоб активізувати роботу із вивчення та популяризації історії міста, треба задіяти потенціал колись працюючих у штаті НГВУ «Бориславнафтогаз» та Бориславського УБР спеціалістів, яких об’єднати у громадську організацію Союз пенсіонерів «Бориславський нафтовий курінь». Адже начальники підприємства (Я. Мацьків, І. Копач, О. Веклюк, Ф. Марущак, М. Кардаш), головні інженери (О. Васьків, Б. Прокопець, В. Чапля, Є. Данилець), член-кореспонденти УНГА, кандидати наук, головний геолог (О. Ковальський) володіють унікальною інформацією, яка може бути використана для промоції історичного минулого Борислава. До речі, можливо, саме на земельних ділянках предків головного геолога НГВУ Ореста Ковальського були збудовані знамениті свердловини «Ойл Сіті», «Нафта-2» інші. Дуже багато цікавих фактів із промислової історії міста збереглося у пам’яті керівників підрозділів, профспілкових та громадських організацій (Я. Рядзанич, І. Кеньо, В. Любомський, О. Прокопишин та інші), неперевершені дописувачі в газету «Нафтовик Борислава» Ю. Іванишин, О. Бондарюк, тощо. Шкода помер М. Врублівський – щирий дописувач, який завжди хотів благ для Борислава і дуже багато зробив для збереження його історії.
Спілки, союзи, об’єднання не новина для нашого краю. На початку минулого століття несподівані багачі тутешні, так звані «вибушники» створили спілку «БОТУМРА», поєднавши тодішніх бориславських, тустановецьких та мразницьких збагатілих селян для захисту своїх інтересів, а відтак і місцевих мешканців. Недавно, уже в ХХІ столітті, створено об’єднання «БОДРОСХІТРУСТЕ» для вирішення спільних проблем краю. Про це було задекларовано владою населених пунктів, що компактно розташовані у Львівській області: Борислава, Дрогобича, Східниці, Трускавця і Стебника…
З огляду на особливий статус міста Борислава, треба також в тематику виховних годин Бориславського професійного ліцею, медичного коледжу та усіх шкіл міста ввести безпекові бесіди про правила поведінки людини при наближенні до свердловин, резервуарів та інших нафтогазовидобувних об’єктів, а також ознайомити дітей щодо їх вибухо- і пожежно небезпечного потенціалу, а відтак загрози життю. Це повинно бути щось на зразок загальнодержавних правил про безпеку дорожнього руху, індивідуальної гігієни, але з обов’язковим врахуванням тощо.
Можна було б ще багато на чому акцентувати увагу, але це поговоримо згодом. У ході подальшого знайомства із цікавими матеріалами дослідження історії нашого Борислава.

Любомир МИХАЛЕВИЧ

Print PDF