Кожна людина, що приходить на світ Божий, має певне своє покликання – життєве, духовне. Правда, воно, покликання це, іноді не в кожного у повнім обсязі зреалізовується. На жаль, буває так, що покликання пройде мимо того, хто міг би його корисно і всеціло використати.Має таке покликання і лікар-кардіолог Роман Шнайдер. Власне, що він буде лікарем, зрозумів ще учнем середньої школи № 1, що у Бориславі. Як тепер він зізнається, бажання набути іншу професію у нього не було. І це добре, адже нині Р. Шнайдер – один із провідних кардіологів не лише у Бориславі, але й у нашій області.
Як йшов до улюбленої професії? А дуже просто: будучи відмінником навчання, успішно склав вступні іспити до Львівського державного медичного інституту. Факультет – лікувальний.
Місто Лева, у якому майбутній лікар навчався, збагатило його усіма можливими надбаннями галицької культури. Міські та інституцька книгозбірні, музеї, театри, студентські творчі студії – це ті основні чинники, котрі якісно збагатили вразливу душу студента – духовно, життєво і професійно.
Обов’язкову інтернатуру випускник інституту проходив у містах Дрогобичі та Стебнику. Вже тоді досвідчені лікарі у підопічного практиканта помітили значні фахові здібності, пророчили йому велике майбутнє.
І це майбутнє на нього чекало – не одне – і не де-небудь, а в Галицький столиці, честь якої, як майстер спорту з лука, він не раз, було, захищав. А міг там стати відомим вченим, як ото його «однокашники»: професори – Артур Шлімкевич, Сергій Чуклін, Володимир Солощенко, Ярослав Шпарик та інші вчені. Він, лікар, постійним місцем праці обрав собі рідне місто – місто нафтовиків, де народився, де пройшла його незабутня юність.
Терапевтичне відділення ЦМЛ м. Борислава – місце праці, у якому працює він уже понад 35 років, як мовиться, «на бойовому посту» із захисту здоров’я своїх краян. За що йому, лікареві від Бога, щира подяка.
Якось Роман Вікторович зізнався, що вельми щасливий, що працює з такими досвідченими лікарями, як Михайло Ковбаса – завідувач терапії, Ігор Бандрівський – терапевт-гастроентеролог, Микола Костирко – лікар функціональної діагностики. Слова поваги він адресує й медичним сестрам, зокрема, Зеновії Панів, Оксані Свідзіньській, Галині Петричків, Оксані Калапунь, Світлані Спринській, Оксані Бойко, Світлані Дацько ін. Усі вони – досить фахово і сумлінно роблять свою роботу.
До речі, 1986 року пан Роман цілий місяць був керівником медбригади Львівської області під час ліквідації аварії на ЧАЕС. Це ще раз підкреслює вагомі фахові та чисто людські якості його невтомного характеру – вірою і правдою служити людям та рідній країні.
І щодо майбутньої реформи лікар має свою думку. А вона така: реформи в галузі медицини, звісно, потрібні, але такі, аби не були формальними, а такі, що мають йти разом з іншими демократичними перетвореннями у нашій державі. Кожний з нас має поважати права як пацієнтів, так і лікарів. Людям – безкоштовне лікування, лікарям – не жебрацькі зарплати. І поліклініки потребують нині кращого сучасного обладнання, необхідних належних умов та медикаментів. А саме Міністерство здоров’я України повинно подбати про лікування знедолених людей – похилих віком, одиноких, пенсіонерів, у яких є низькі пенсії.
Є у Романа Шнайдера й певне побоювання щодо майбутнього терапевтичного відділу, адже його у серпні місяці мають перевести на вул. Куліша, міську поліклініку, в приміщення, яке ще не повністю готове для належної фахової роботи. Звичайно, жаль теперішнього корпусу, до якого роками звикли і лікарі, і мешканці міста. А що тут буде – офіси, магазини, склади? Було би не зле, якби оце приміщення було переобладнано під помешкання тим медпрацівникам, котрі його потребують.
Лікар радий, що працював поруч із такими колегами, як Микола Сов’як, Іван Лой, Віра Бандрівська, Надія Поцюрко, Михайло Лазар, Ігор Шевців, Олег Шутько, Ірина Волошенюк та ін.
Мешканцям міста лікар-кардіолог радить: шанувати своє здоров’я, вчасно звертатися за допомогою до медичних працівників, ретельно виконувати призначення лікаря, бо здоров’я – неоціненний скарб не лише окремої людини, але й всієї нашої нації.
Насамкінець хочу сказати таке: усі, кого лікує Роман Вікторович, про нього кажуть не інакше, як «наш лікар». Від імені його пацієнтів і від себе особисто хочу привітати щиру і милосердну людину своїм віршем:
Наш лікар
А лікар, Він, звичайно, не простий, –
Немов археолог, вдумливий, сміливий,
Йому ніколи не бракує доброти,
Щоб пацієнт той був щасливий.
Завжди надію Він подасть,
Щоб міцно стати знов на ноги,
Господь хай сили йому дасть,
Бо лікар він – від Бога!
Андрій ГРУЩАК,
журналіст

Print PDF