Відразу після завершення виборчої кампанії фінансове управління на офіційному сайті Бориславської міської ради оприлюднило доволі об’ємний та цікавий документ – «Про виконання бюджету міста Борислава за січень – вересень 2015 року», який містить детальний аналіз фінансово-економічного стану міста. Позаяк через брак газетної площі редакція не може розмістити на сторінках часопису ключові положення цього документу, ми вирішили обговорити його основні положення із начальником фінансового управління міської ради Юрієм Петрівим. 

– Пане Юрію, як правило, виборча кампанія супроводжується великою кількістю обіцянок. Наскільки передвиборчі обіцянки кандидатів у депутати співвідносяться із реальними фінансовими можливостями міста? Чи не могли б коротко охарактеризувати фінансовий стан міста?
– Я думаю, що кожен, хто ознайомився із звітом, розміщеним на офіційному сайті міської ради, звернув увагу, що звіт є дуже детальним документом. У ньому ми ставили за мету повністю відобразити ситуацію, яка склалася з виконання бюджету міста за 9 місяців. Маємо 95 % виконання плану 9 місяців і 63% – до річних призначень. Якщо аналізувати очікуване виконання до кінця року, то воно складатиме 81 – 82 % в міський бюджет. Невиконання буде складати орієнтовно 10 – 11 млн. грн. В балансі ми це відобразили, тому, враховуючи ситуацію, звернулись до виконуючого обов’язки, а тепер уже повноправного міського голови Борислава з проханням корегувати бюджет в сторону зменшення до 85 – 90 %.
– Що стоїть за цими цифрами?
– За дохідною частиною стоїть видаткова частина, тобто першочергові видатки. А якщо говорити по-простому – людські зарплати. Ми можемо стикнутися із ситуацією, що зможемо профінансувати тільки 11 місяців зарплати і виплатити аванс за 12-й місяць. Коли формувався бюджет, ми попереджували про можливість виникнення подібної ситуації. Не можна було збільшувати дохідну частину до рівня 12 млн. грн. Можна було закласти попередні борги, які підтверджені фінансовими зобов’язаннями, але, окрім того, ще збільшувати видаткову частину на 8 млн. грн., було необдуманим кроком. Оці невиважені кроки під час формування бюджету сьогодні дають свій негативний ефект. Бюджетні установи наробили боргів, їм дали можливість зареєструвати ці зобов’язання, хоч у бюджеті міста, відповідно, немає реальних коштів, щоб покривати ці видатки. Це і є основною проблемою фінансування бюджетних галузей міста за дев’ять місяців. А ще ми стикнулися з фактами, коли керівники бюджетних установ не усвідомлюють необхідності дотримуватись жорсткої економії бюджетних коштів, відповідно до розроблених ними ж заходів. Той фінансовий ресурс, який сьогодні є в місті, не забезпечує потреб його функціонування. За 9 місяців медицина, окрім субвенційних коштів Держбюджету, була профінансована за рахунок міського бюджету ще на 2,6 млн. грн. Це дуже велика сума. Ми могли б ці кошти хоча б частково спрямувати в комунальну сферу міста і це б мало ефект. Місто було би прибране, освітлене, озеленене, вичищене. Прийшов час зрозуміти: чим більше ми будемо вливати кошти в бюджетну сферу, тим менше будуть відчувати громадяни міста зміни в повсякденному житті. Кошти, які вилилися в заробітну плату, як правило, проїдаються.
– Але, якщо вірити Прем’єру Яценюку, кошти у бюджеті є. Окрім того, з початком нового 2015 року фінансування освіти та медицини здійснюється із Держбюджету. Чи не могли б пояснити, чому коштів на фінансування бюджетних галузей бракує?
– Давайте вернемося до початку нашої розмови. Якщо візьмемо освіту, то освітні субвенції забезпечують потребу галузі десь на 90 – 95%. Тобто освітній галузі коштів із Держбюджету вистачає на фінансування заробітної плати, енергоносіїв, частково видатків на харчування. Тут більш-менш проблема вирівняна. Окрім того, в освітній галузі є установи, які фінансується за рахунок міського бюджету. Це садочки, позашкілля та інші заклади освіти. В медичній галузі ситуації виглядає по-іншому. В медицині коштів субвенції не вистачає навіть на забезпечення в повному обсязі заробітної плати. Тому зараз ми стикнулися із цією проблемою. Більш-менш якихось заходів вжилось, десь вирівнялось питання із виплатою заробітної плати за рахунок коштів субвенції. Все інше ми намагаємось дофінансовувати за рахунок коштів міського бюджету. Це енергоносії, продукти харчування, медикаменти. Фінансування продуктів харчування та медикаментів здійснюється по мінімуму, але, знову ж таки, за рахунок ущемлення потреб інших галузей міського господарства. Тут проблема лежить не стільки у обсягах субвенцій, скільки у мережі бюджетних установ охорони здоров’я. У нас кількість ліжок у лікарняних закладах на 10 тис. населення є більшою ніж в середньому по містах обласного підпорядкування, а кількість медичних працівників вищою, аніж в середньому в містах області.
– І як ці показники впливають на фінансування медичної галузі?
– Бюджет держава розраховує по середньому показнику в залежності від кількості населення: він множиться на фінансовий норматив тоді на коефіцієнт і доводить нам уже потребу на медицину. Якщо середній показник не забезпечує реальні потреби медицини, то Прем’єр-міністр в своїх зверненнях каже, щоб місцеві бюджети дофінансовували ці потреби або приводили мережу до обсягу доведеної субвенції. Іншого виходу тут не існує.
– А як ситуація виглядає в освіті?
– В освіті субвенція більш-менш забезпечує потреби галузі. Але тут керівники освітніх установ мали би розуміти, що збільшувати штатну чисельність не можна. Якщо ми проаналізуємо штат за останні 5 років, то він збільшився на 38 штатних одиниць. Тому я боюся, щоб ми через рік-два не зіткнулися із такою ж ситуацією, яку сьогодні маємо у медицині. Слід також відзначити, що затрати на одного учня в малокомплектних школах значно вищі, аніж у школах із нормальною наповнюваність. Якщо в середньому по місту затрати на навчання одного учня коливаються у межах 6 тис. грн., то у малокомплектних школах вони складають від 12 до 20 тис. грн. Це дуже великі витрати, хоч йдеться про школи, які знаходяться у мікрорайонах міста. Зараз дуже модно дивитись на закордонний досвід. У Польщі, для прикладу, громади не завжди беруть на себе відповідальність утримувати малокомплектні школи. Там якщо держава довела обсяг фінансування, то громади стараються не виходити за його межі. Якщо ж виникає бажання отримати щось більше встановленого бюджетного фінансування – то, відповідно, батьки за це мусять доплачувати із власних кишень.
– Вибори завжди несли у собі надію на якесь поліпшення життя. Чи можуть бориславці розраховувати не якесь поліпшення свого непростого побуту?
– Як правило, четвертий квартал – це завершення року. Цього року він не обіцяє бути простим. Ми входимо в процес формування бюджету 2016 року, водночас мусимо пройти процедуру корегування бюджету поточного року. Тому я думаю, що кінець року буде і для депутатського корпусу, і новосформованої виконавчої влади міста складним, я б навіть сказав важкий.
– Важким наскільки?
– Ми не забезпечені асигнуваннями на заробітну плату у розмірі 2,4 млн. грн. і 2,1 млн. грн. потреби на енергоносії. Енергоносії стрімко здорожчали. При формуванні бюджету ніхто не міг передбачити таке зростання. По заробітній платі підняття мінімальної зарплати передбачалося в грудні, а його перенесли на вересень. І хоч держава нам додала десь субвенцій, але цього недостатньо. Тому ми усі повинні з розумінням віднестися до цієї ситуації.
Розмову записав
Петро МАГУР

Print PDF