НЕБЕСНА СОТНЯ

Терпить і плаче Україна,
Майдан. Кривавиться гроза.
З війни чекає мати сина,
А по лиці тече сльоза.

Московський кате, схаменися, –
Пролито крові океан, –
В вогні лише міцніє криця,
Хоч серце крається від ран.

Тих ран завдав новітній Каїн,
Потвора в образі людськім.
Але його ми подолаєм,
Наш край не скорений ніким.

Брати і сестри мого краю,
Забудьте сум, і горе, й біль,
Бо дух народу не вмирає, –
Це дух героїв, не рабів.

…Хоча три роки вже минуло,
Від часу, як постав Майдан,
Неначе вчора промайнуло
Перед очима, як туман.

Народ наш завжди буде жити –
Могутній, гордий і стійкий.
Небесна Сотня України –
Їй вічна слава на віки.

 

БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА СТЕПАНУ БАНДЕРІ

Радіють в щасті гори і долини
І радість та аж до небес летить.
Погруддя у вінку з гілоккалини
Герою нашому незламному стоїть.

Крик журавлиний враз порушить спокій, –
Вступає літо у свої права,
І хлопці з «Тризуба» чітким манджають кроком,
Й до хмар злітає пісня – «Не пора».

Замайоріли стяги наші знов,
Щоб батькові Степану честь віддати.
За ним народ, як заМойсеєм, йшов
І йде, щоб Україну будувати.
У ворогів він ласки не просив,
Тож пам’ятай же вічно, мій народе,
Що він гарячим серцем освітив
Дорогу нашим людям до свободи.

І хай стискають губивороги,
Нехай їм жовч і піна з рота лізе,
Ми винищимо всіх їх до ноги, –
Хто словом, хто вогнем, а хто залізом.

Безсилі вже московські кріпаки,
Ми дихаємо вже на повні груди, –
І пам’ять про Степана – на віки,
І буде він, і Україна буде.