Одного разу до пустельника Макарія прийшов юнак, щоб отримати пораду, як йому врятувати свою душу. Макарій сказав йому: «Йди на цвинтар і вголос картай померлих. Потім трохи відпочинь, а відтак хвали їх голосно, скільки можеш дібрати слів! Пристав вухо до гробу і слухай, що тобі відповідатимуть на це все. Тоді прийдеш до мене, я скажу тобі, як спасти свою душу».
Юнак зробив так, як велів йому учитель і, прийшовши, говорить:
– Учителю, я картав мертвих так, як ніколи нікого не картав».
– І що тобі померлі сказали?
– Нічого! Я не почув від них жодного слова. Вони не каялися в тому, в чому я їх звинувачував, ані не захищали свою невинність. Вони не противилися жодному моєму слову. Учителю! Опісля я їх дуже і дуже хвалив!
– А що вони тобі відповіли?
– Абсолютно нічого! На кладовищі постійно царювала гробова тиша!
Тоді святий Макарій сказав:
– Тож іди і роби так само! Будь глухий на всі людські похвали і не шукай слави у людей. Не зраджуйся ані прикрощами, ані терпінням і спасеш свою душу.
Але сьогодні ми задаємо собі питання: «А хто повинен спасати наші душі?»
Ісус Христос зіслав Святого Духа на апостолів не тільки для того, щоб звільнити їх від страху, але й щоб відкрити їм розуміння усіх таємниць Своєї науки та щоб могли вони впевнено і відважно проповідувати Євангелію, продовжуючии Його діло освячення і спасіння кожної людини і всього людського роду. Саме через проповіді апостолів і святих Божих угодників Святий Дух просвічував і навертав поганські народи до правдивої віри і правдивого Бога. З цією метою Христова Церква у молитві «Царю Небесний» називає Святого Духа Спасителем, кажучи: «І спаси, Благий, душі наші».
Святий Дух Своїм сходженням на апостолів і на нас хоче сьогодні відкрити нам найбільший дар – Бога і Його любов. Тому апостол Павло зазначив про це у першому Посланні до Коринтян, наголошуючи, віра і надія промине, а любов залишиться навіки.
В день П’ятидесятниці, одразу після зiшестя Святого Духа, апостол Петро вийшов на проповідь. Внаслідок цієї промови 3000 чоловік навернулися до Бога. Це була остання Староозавітна П’ятидесятниця.
У День П’ятидесятниці Дух Святий зходить на кожного з нас і перетворює кожного з нас на проповідника. Одні мають змогу проповідувати словами, а інші – своїм життям.
Святому Франциску приписують вислів: «Проповідуй Євангеліє завжди, якщо необхідно, користуйся словами»…
Після події Зiшестя Святого Духа зовнішній вигляд апостолів настільки змінився, що оточуючі казали, що вони напилися вина. Апостолам важко було приховати свої емоції, коли їх огорнула сила з висоти. Людям завжди важко приховувати справжні емоції. Прикладом цьму служить історія зі Сполучених Штатів.
Під час золотої лихоманки в Каліфорнії три золотошукачі знайшли багату золоту жилу. Вони поклялися тримати у таємниці знахідку. Прийшовши до міста, почали скуповувати обладнання, необхідне для початку великих робіт. Жоден з них не обмовився і словом про знахідку, проте на виході з міста їх очікувала юрба людей. Місцеві мешканці ходили слідом за ними, допоки не прийшли на місце їхньої знахідки. Пізніше з’ясувалося, що зрадив золотошукачів їх власний вираз облич тоді, коли вони купували обладнання і готувалися до тривалих робіт. Вони так і світилися від щастя та передчуття, що скоро стануть заможними. Все, що лишалося іншим, – це взяти власний інструмент та йти слідом за щасливцями…
Про подібну внутрішню радість і переміну життя говорить нам й інша цікава подія. Якось одного оратора запитали про найважчу промову його життя. Він сказав, що найважче йому було говорити на конференції, де зібралися представники похоронних бюро і куди його запросили з доповіддю: «Як виглядати сумним на похованні за $20 000». Це була найважча його промова, бо коли в серці людини панує радість, то цю радість неможливо приховати від інших…
Перша громада християн складалася з людей, не обдарованих жодними природніми величними дарами. Серед них було декілька рибалок, домогосподарок, селян і митар. Але їхня радість була невичерпною. Через цих людей Гоcподь збудував Церкву, яка існує вже понад два тисячоліття. Менше ніж за триста років християнська Церква стала легалізована й офіційно визнаною в Римській Імперії. Сьогодні Церква Христова нараховує понад два мільярда вірних…
У день П’ятидесятниці могутність і енергія Божа зійшла на новонароджену Церкву. Eнергію можна використати двома шляхами. Наприклад: до каністри з двадцятьма літрами бензину можна піднести запаленого сірника. Станеться вибух і виділиться велика кількість енергії. З іншого боку, ці самі двадцять літрів можна залити до автомобіля. Тоді виділена енергія дозволить проїхати 200 кілометрів. Вибух є видовищним, але триває короткий час. Робота двигуна не є видовищною, але дозволяє використовувати енергію довго і рухатися на значну відстань.
Дух Святий діє в двома способи. Під час П’ятидесятниці ми спостерігаємо грандіозний вибух, коли після проповіді апостола Петра навернулося до Церкви 3000 людей. А в довгостроковій перспективі – Святий Дух діє через Церкву…
Японський інститут біології, у своєму музеї комах, на вітрині мав встановлений штучний великий метелик матово сірого кольору. Цей метелик виглядав зовсім непривабливо, але він був поставлений для того, щоби люди знали про існування самого музею комах. Цей метелик був виготовлений із штучних фарб, але не мав жодної краси. Коли ж людина прикладала до нього свою долоню, то, під впливом людського тепла, фарби відразу набирали кольорів веселки. Метелик тоді виглядав так прекрасно, що люди не могли відвести від нього очей. Ця історія є прикладом розвитку людського генія, який зумів робити такі перевтілення фарб під впливом тепла долоні. Дух Святий діє подібним чином, бо під впливом Його тепла змінюється лице Землі, змінюється світ, який стає мов би розмальований барвами веселки, Все стає іншим, кольоровим, радісним і прекрасним.
Можливо хтось мав подібний досвід, коли вам подарували гарний дорогий подарунок і ви дуже вдячні, алe чухаєте потилицю…, бо не знаєте, що з ним робити. Врешті-решт цінна і гарна річ залишається не використаною та завершує свої дні в коморі або шухляді стола. Напевно, що багато дехто з нас має подібні речі.
У події Зіслання Святого Духа Христова Церква хоче нам поставити питання: «А чи не стається подібне у нашому житті із даром Святого Духа, Якого ми отримали як безцінний дар, але його зовсім не використовуємо?»
Якщо покласти руку на серце, то думаю, що для багатьох людей це виглядає саме так. Навіть не просто для багатьох, але для переважної більшості.
Нехай Дух Святий Утішитель і Податель усіх благ, зійшовши на кожного у події П’ятидесятниці, (якою є для нас Святе Таїнство Миропомазання), просвітить Своєю енергією розум, почуття і волю кожного, щоби барвами веселки прикрасити Його дії, які повинні звершуватися нашими руками та теплом наших долонь.

о. д-р Роман ВАСИЛІВ,
парох церкви Святої Анни,
декан Бориславського деканату УГКЦ

Print PDF