Історія знає багато жертв в ім’я ідеї, але аналогічної Крутам не було. 29 січня 1918 року – це день, коли 300 юнаків, необстріляних дітей, поклали свої голови, щоб не допустити московських більшовиків до столиці України – Києва. І полягли всі…
Хто були ті юні завзятці? Чи вірили вони у свої сили? Чого прагнули гімназисти 6 – 8 класів і молоді студенти? Відповіді на ці запитання прозвучали з уст учнів 8-Б класу ЗОШ № 1 (наставник Ольга Монастирська).
Після хвилини мовчання було запалено свічки пам’яті. Під час години історичної правди «Той цвіт прекрасний України довічним сном калинно спить» присутні поринули в події тих трагічних днів.
Зворушливо звучали вірші, які переплітались з піснями «Повіяв вітер степовий» у виконанні ансамблю юнаків та «Нас не зламає холодна байдужість», яку заспівали Марта Саламага і Марта Мількович.
Не залишила нікого байдужим поетична інсценівка, в якій юний Герой Крут зустрівся з героєм Майдану Сергієм Нігояном (Владислав Романюк, Олександр Альохін, Анна Яворська)
…Мені наснилось,
що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й
вірменин Сергій.
В саду Едема на
травичці всілись:
«За Україну нас
вбивають, брате мій».
Змістовним доповненням стала книжкова експозиція, підготовлена працівниками міської бібліотеки для дітей.
Заступник директора з виховної роботи Людмила Чеславівна Кіндерись представила почесних гостей свята – героїв сьогодення, які продовжують справу героїв Крут, – членів «Спілки воїнів АТО» міста Борислава – Ігоря Володимировича Сагана та Юрія Івановича Стороженка. У своєму виступі п. І. Саган наголосив, що не можна ніколи забувати про славне героїчне минуле нашого народу, про подвиг юних Героїв Крут. Адже тільки з такими небайдужими людьми ми побудуємо мирне й щасливе майбутнє.
А директор ЗОШ № 1 Марія Попівняк підтвердила, що дивлячись на те, як щиро й віддано діти виконують гімн України, ще раз переконуємось, що в нас підростає гідне подвигу Героїв Крут покоління. І від всіх присутніх щиро подякувала та низько вклонилася нинішнім захисникам України.
І вже сердець немаємолодих,
Що билися за волю разом з нами,
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.
На небі спокій їх чекаєвже:
І Вічна Пам’ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Наталія КОСТЕЦЬКА,
бібліотекар міської бібліотеки для дітей

Print PDF