Справжнім святом духовного відродження нашого краю стала подія, що відбулася минулої неділі у Бориславі, на свято Різдва Пресвятої Богородиці, по вулиці Пантелеймона Куліша, як кажуть у нас, – «на Бані». Від самого ранку відправляли Службу Божу у невеличкій капличці, що й передувала спорудженню величного храму, який постав зараз у повній величі перед нашими очима. Дуже важливо, що цей храм Української Греко-Католицької Церкви: Церкви – мучениці, Церкви – страдниці, яка перейшла усі пекельні кола наруги диявольського комуністичного режиму, але вистояла і вижила, споруджений саме на тому місці, де люди найбільше потребують духовної підтримки, духовної розради. Храм постав побіч нашої центральної міської лікарні. І, як я вважаю, навіть те, що з вікон лікарняних палат недужі матимуть змогу побачити куполи оцього величного храму, і вклонитися їм, і помолитися за своє видужання, надасть їм духовної сили, підтримає і допоможе. Адже віра і молитва до Господа – найбільша сила у цьому світі, яка може вирятувати у будь-якій біді.
Щораз більше і більше людей збиралося цього святкового дня побіч новозбудованого храму. Настоятель новоспорудженої Божої обителі отець Олег Смерека спільно з прихожанами урочисто освятив воду для освячення церковної обителі. Всі з нетерпінням очікували прибуття найшановніших гостей урочистості: преосвященного владики Ярослава Приріза – правлячого архієрея Самбірсько-Дрогобицького, Іринея Білика – Папського каноніка базиліки «Santa Maria Maqqiore» з Риму та настоятелів інших греко-католицьких храмів Борислава на чолі з деканом Бориславським отцем-доктором Романом Василівим…
Люди підходять і підходять. Навперед храму – сотні і сотні вірян. І от рівно об одинадцятій годині або й раніше, під’їжджає доволі скромний автомобільний кортеж і сотні вірян мають можливість привітати митрополита Ярослава Приріза та гостя із Риму – Іринея Білика. А також наших священиків, які завітали на цю надзвичайну для нашого міста подію.
Високих гостей хлібом та сіллю привітали наймолодші наші віряни, що бачите їх на цих світлинах. Прийнявши отой символічний дар від віруючих бориславців, правлячий архієрей Самбірсько-Дрогобицький Ярослав Приріз звернувся до велелюдного зібрання.
– Сьогодні, у великий день Різдва Пресвятої Богоматері, ваша бориславська громада приносить свій дарунок до цього свята. Ніби продовжуючи оту традицію від часів великого князя нашого Ярослава Мудрого, який будував святині і посвячував свій народ, свою державу під опіку Богоматері. І сьогодні, в ці нелегкі часи, нам, як нащадкам спадку великих князів Володимира та Ярослава, ці виклики нелегкої історії, що їх переживаємо сьогодні, вдасться побороти. І надіюся, що ота орда, яка зазіхає на Україну, на її боголюбивий та миротворчий народ буде поборена саме завдяки нашим молитвам, саме завдяки заступництву Богоматері та її сина і Господа нашого Ісуса Христа. Тож хай Божа ласка буде з усіма нами…
Сьогодні великий день, – наголосив архієрей. – Бо після цього освячення храму, це вже не буде будівельний майданчик, а буде святиня в ім’я Різдва Пресвятої Богоматері…
Після цього високі гості, священики міста зайшли до новозбудованого храму. А потім – велелюдний обхід новозбудованої святині, що даруватиме десятиліттями світло віри, добра і справедливості для тисяч і тисяч наших краян. Це треба було бачити: маєво багато церковних коругов, просвітлені і справді сонячні обличчя сотень і сотень люду, і попри те, що прогнозувалися дощі над нашим краєм, – відблиски сонця над величним новозбудованим храмом. Ще однією святинею нашої віри, нашої стійкості у будь-яких випробовуваннях і незнищенності нашої Української Греко-Католицької Церкви, яка завжди була зі своїм народом, перетерпіла з ним усі найважчі муки, надавала йому сил у найтрагічніші десятиліття нашої історії. А тому й незнищенна, як і сам наш народ.
Опісля продовжувалася відправа уже при вході до нового храму. Настоятель цієї святині отець Олег Смерека зачитав Фундаційну грамоту, в якій зазначено всі важливі дати фундації, тобто заснування величного храму. Цю справді священну для храму реліквію преосвященний владика Ярослав Приріз запечатав у дерев’яну стіну при вході до храму. І, можливо, через сто чи двісті років, коли вже не буде жодного із нас, наші нащадки зможуть поглянути на неї і вклонитися нашому поколінню, яке з Божою допомогою спорудило цей величний храм. І згадають про всіх, хто причетний до його спорудження.

А люд підходив і підходив. І не було закінчення цій безконечній вервечці народу. Коли вже перед усіма вірними відкрилася брама святині, то лише невеличка часточка могла зайти досередини, хоча церква Різдва Пресвятої Богородиці справді дуже вмістима. І подумалося, що ми справді гідний народ, коли можемо так шанувати свої християнські традиції, моральні цінності, коли не забуваємо своїх святинь.
Освячення храму продовжувалося вже всередині. Освячено престол, внутрішні стіни храму. Святою водою і миром помазано.
Ще одна велична святиня Української Греко-Католицької Церкви постала у Бориславі. Во славу Господню і на допомогу усім нам.
Служба Божа тривала ще довго. Лунали псалми у виконанні чудового, без перебільшення, хору Дрогобицької семінарії; сотні, якщо не тисячі людей, які зібралися довкола церкви, повторювали ці величні слова. І повнилися вірою і надією на те, що все буде добре, що пресвята Богородиця, яка завжди була оборонницею нашого народу у найстрашніші часи, і цього разу вбереже свій народ від страхітливого зла, що привносять нам новітні служителі Зла зі сходу. Адже ж сказано у Святому письмі: коли з нами Господь, то хто ж тоді проти нас?..
А опісля освячення храму Різдва Пресвятої Богородиці ми попросили кілька слів сказати з цього приводу і декана Бориславського, отця-доктора Романа Василіва.
– Цей новозбудований храм має справді потужний енергозберігаючий ресурс. Це храм, споруджений із дерева, із карпатської смереки, як ще у давні часи зводили храми наші предки. І переконаний, що ця церква на століття буде окрасою мікрорайону і високим символом спілкування людини із Богом. Збудована церква надзвичайно красиво. А коли ще згадати, що споруджена вона буквально за півтора року, то треба вклонитися будівничим – там не знайдете жодного ганджу. Це справді ще один шедевральний повтор отих старих церков Бойківщини, що ними й донині дивується увесь світ. Ще один надзвичайний витвір тієї безцінної сакральної карпатської архітектури, традиції якої ми, здавалося, уже втратили. Але ж ні! Оцей храм стоятиме століттями і нагадуватиме нам про високу духовність нашого народу і про його мистецьку потугу.
На світлинах: під час освячення новозбудованого храму Різдва Пресвятої Богородиці.

Ігор ЮРИНЕЦЬ.
Фотознімки автора.

Print PDF