Знову обираємо керівника міста, міського голову. І тільки від нашого вибору залежить, хто керуватиме Бориславом у наступні роки. Вибір для нас нелегкий, адже претендентів – дев’ять. Хто є хто і чи виконає свої обіцянки – можемо тільки  здогадуватися. З приводу ж Ігоря Яворського, який уже кілька місяців виконує обов’язки міського голови, маємо чітке уявлення: що зробив за цих кілька місяців, що не міг зробити, наскільки вистачить запасу сил у нашому буремному Борислав, щоб таки змінити місто на краще. От про це ми і попросили  розповісти детальніше нинішнього виконуючого обов’язки міського голови, секретаря міської ради Ігоря Яворського, який на час виборів пішов у відпустку, щоб не звинуватили у використанні адмінресурсу. Думаємо, ця розмова буде цікава і нашим читачам.

– Отже, пане Ігоре, що спонукало Вас взяти на себе оту дуже нелегку ношу в час, коли міський голова подав у відставку, все в місті розбалансоване, – міська влада, громада; води нема, перспектив ніяких, що вона буде; народ збентежений. У тій ситуації руки опустяться в будь-кого, а Ви чомусь вирішили, що можете змінити щось на краще…
– На краще – не на краще, не знаю. Але це наше місто. Ми тут народилися, виросли, то кому, як не нам, принаймні спробувати відродити Борислав, щоб він став хорошим для всіх наступних поколінь, для наших дітей та внуків. А чому вирішив взяти на себе цей вантаж і що вдалося зробити, то в першу чергу хотів би почути думку мешканців міста. Час справді був непростий. Довіра мешканців до міської влади знизилася – далі нікуди. Чи вдалося щось змінити? На мою думку, не все вдалося реалізувати так, як би хотілося. Але є певні позитивні зміни і певні позитивні рішення. Ми обрали дуже просту тактику і почали відновлювати довіру до міської влади через нібито дуже прості і зрозумілі речі. Хотів би тут подякувати і пану Ігорю Кобилецькому за підтримку у цей нелегкий час. Ми не сиділи в кабінетах, щоб відсидіти робочий час, а кожного дня їхали на місце будь-якої проблеми і оцінювали, що можна зробити для її вирішення. Радилися, якщо потрібно – залучали меценатів, і потихеньку все це вирішували. Здебільшого люди зверталися з тих питань, що мали досить тривалий термін невирішеності. Були проблеми, що тяглися десять, п’ятнадцять років… Не всі, але деякі з них таки вдалося вирішити.
– А якщо конкретніше…
– Ми зуміли налагодити співпрацю із нашими сусідами, – Східниця, Трускавець, Дрогобич, із обласною адміністрацією, керівництвом ПАТ «Укрнафта», з нашим нафтогазовидобувним управлінням, що є найбільшим платником податків до міського бюджету. Все це в сукупності і дало належний результат. Звичайно, це ще не той результат, який би хотілося, адже для цього потрібний більш тривалий термін. Це так би мовити, лише перехідний етап.
Але для себе ми хотіли зрозуміти певну річ: чи можна змінити все в місті на краще, якщо працювати в такому ритмі і в такому темпі. Зрозуміли, що таки можна, бо якісь мінімальні позитивні речі таки вдалося зробити. Хотів би наголосити, що в багатьох випадках допомагає обласна адміністрація. Адже людина не може знати всього, з чим доводиться працювати. Є певні юридичні моменти, є певні речі, коли справді важко зрозуміти, який шлях найкращий, як ту чи іншу проблему оперативно вирішити. В цих випадках я звертався до обласної адміністрації і мені надавали справді професійні консультації, які в подальшому дуже допомагали.
– Допомагали тільки порадами, чи й фінансово?
– Однозначно – і фінансово, і у вирішенні проблем, коли вони виникали. Якщо конкретніше, то хоч би взяти ремонт вулиці Степана Бандери, де з обласного бюджету нам було виділено п’ятсот тисяч гривень в додаток до коштів від ПАТ «Укрнафта». Чи те ж співфінансування на ремонт опалення у дев’ятій школі. Є розуміння, конкретна допомога і в наших наболілих проблемах, як от міст по вул. Героїв ОУН-УПА.
– А окрім цього, що, на Вашу думку, найважливіше з того, що вдалося вирішити за цей коротенький період Вашої роботи керівником міста?
– Знову ж таки, мабуть, і мешканці міста зауважили, що виправилася ситуація із вивозом сміття. Розчищено і стихійні завали на сміттєвих майданчиках. Вдалося домовитися і щодо заміни контейнерів. Із «Ком-Еко Борислав» є певні зрушення, налагоджується взаєморозуміння і співпраця. Щодо доріг, то при дуже обмежених можливостях таки щось зробили. Дякуючи Богу, вдалося покращити, хоча й незначно, показники дохідної частини бюджету. Якщо у червні в нас було 87 відсотків, у вересні 92, то зараз маємо 95 відсотків. Тобто потрохи починає покращуватися фінансовий стан, а отже й виконання тих чи інших робіт.
– Пане Ігоре, Ви йдете на вибори і як кандидат в депутати, і як кандидат на посаду міського голови від Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч». Чому саме від цієї політичної сили?
– Знаєте, на попередні вибори я йшов від партії «Фронт змін», але ця політична сила зникла на політичній карті України і ми всі стали позапартійними. А чому зараз саме «Об’єднання «Самопоміч»?.. Всі ми бачимо, наскільки позитивні зміни відбулися у нашому Львові за керівництва цієї політичної сили. Певні реформи, зміни, відродження міста. Саме тому мене зацікавив досвід і політика мера Львова – Андрія Садового. Тому й захотілося перейняти цей досвід. Де все націлено на реальний результат, а не на обіцянки і солодкі слова. Для мене цілком підходить філософія цієї політичної партії. Хоча підкреслюю, я поки що безпартійний. Але коли представники міського осередку «Самопомочі» звернулися до мене з пропозицією балотуватися саме від їхньої партії на посаду міського голови – беззаперечно погодився. І вважаю, що це правильне рішення. А ще мені дуже сподобалося прискіпливе ставлення керівних органів «Об’єднання «Самопоміч» до підбору кандидатів у депутати місцевих органів влади. Всі кандидати від цієї політичної сили, в тому числі і я, пройшли співбесіди для визначення ділових і моральних якостей. Тобто, все було зроблено, щоб випадкові люди не потрапили до виборчих списків цієї партії.
– Ще таке, пане Ігоре: Ви відчули, так би мовити, на дотик, наскільки важкою і невдячною є посада міського голови, адже виконували ці обов’язки кілька місяців. Що спонукало Вас піти на вибори вже з перспективою кілька років очолювати міську владу?
– Відверто скажу, що це рішення давалося нелегко. Звичайно, був острах не впоратися. Не настільки мене цікавить перспектива перемогти на виборах, як те, що коли бориславці довірять цю ношу, то не зможу виправдати їх довіру. І знов же під час різних зустрічей і при обговоренні проблем міста на обласному рівні і в колі однодумців визріло переконання, що наші міські проблеми можуть бути вирішені. Окрім того, за ці три місяці є вже певні напрацювання, що заклали своєрідний фундамент для наступної роботи. Залишається довести їх до логічного завершення. Принаймні, для цього робитиму все від мене залежне. А взагалі то, кому б не довірили бориславці очолити місто, новому міському голові можна лише поспівчувати. Дуже нелегкий час в країні, тривають реформи, а якщо не буде якихось змін, то обираємо міського голову лише на два роки. Це закороткий термін для того, щоб реалізувати реальні зміни у міському господарстві, тобто якогось видимого результату буде дуже важко досягти.
– Якщо бориславці на цих виборах підтримають Вашу кандидатуру, то з чого Ви б розпочинали свою роботу?
– Найгостріша проблема для міста – відсутність фінансів. Треба зробити все, щоб у місті появилися необхідні кошти для розвитку. Дохідна частина бюджету вже почала виконуватися і коли будуть кошти, ми зможемо помаленьку вирішувати основні проблеми міста. Однозначно, хотілося б знайти інвестиції для нашого комунального підприємства «Бориславводоканал». Адже проблема водоканалу не вирішена, а тільки заморожена якоюсь мірою і в подальшому знову може призвести до непередбачуваних наслідків. Знаємо успішний досвід Львова щодо комунальних підприємств, там вдалося залучити інвестиції Європейського банку реконструкції та розвитку. Ми теж працюємо в цьому напрямку, опрацьовуємо програму залучення коштів Світового банку. Якщо б нам вдалося залучити такі інвестиції, що дало б змогу мінімалізувати втрати води, збільшити реалізацію, то це комунальне підприємство зможе вийти з боргової ями і працювати уже на прибутки. Для цього є реальні перспективи, ведемо вже конкретні перемовини. Знову ж – співпраця із сусідніми курортами – Трускавцем і Східницею. Конкурувати з ними ми не можемо, але доповнити їх сервіс – цілком. У нас є територія, що для них проблемно, у нас є майданчики, де можна б розміщувати рекреаційні, відпочинкові зони. Якщо кожен відпочивальник зі Східниці чи Трускавця відвідуватиме і Борислав, залишаючи тут певні кошти, то це і буде тими інвестиціями в місто, в розвиток підприємницької діяльності, комунальної сфери…
– І на завершення. Міський голова без потужної підтримки команди однодумців навряд чи зможе впоратися зі всіма міськими проблемами. Як Ви вважаєте, чи є можливість, щоб і депутатський корпус, принаймні, його більшість, була, так би мовити, однопартійною і стала Вашою опорою?
– Ви знаєте, що, згідно нового законодавства, кількість депутатів міськради зменшена із 46 до 34. Якщо б пройшли у депутати всі двадцять кандидатів від «Самопомочі», то це було б добре, але мабуть нереально. Думаю, зможу співпрацювати з усіма політичними силами. Бо якщо робити добрі речі, в цьому випадку – для Борислава, то підтримка буде, адже всі ми , хто тут народився і виріс, – патріоти рідного міста. Та й взагалі, вважаю, що головне працювати відкрито і прозоро. А опозиція на рівні міста, там, де йдеться про вирішення міських проблем – це для мене не зовсім зрозуміло. Звичайно, повинна бути дискусія, у складних питаннях потрібно знаходити компроміс, враховуючи всі точки зору – і тоді жодних проблем у роботі міської ради, на мою думку, не мало б виникати.
– А як би хотіли закінчити цю нашу розмову, пане Ігоре?
– Хотів би ще раз звернутися до виборців Борислава. Головне, щоб вони прийшли на вибори і проголосували за того, кого вважають найбільш гідним. Для того, щоб потім не було нарікань, щоб кожен знав: для розвитку рідного міста він все від нього залежне зробив.
– Що ж, дякую за цікаву розмову, пане Ігоре, і можу тільки побажати перемоги на наступних виборах.
Розмову вів
Ігор ЮРИНЕЦЬ

Print PDF