З нагоди 101-ї річниці від дня смерті Івана Франка у нашому місті відбулося вшанування великого сина – класика української літератури, геніального письменника, перекладача, публіциста, громадського і просвітницького діяча Івана Яковича Франка.
Іван Франко, без сумніву, належить українській культурі, але його творчість не має якихось кордонів, його слово долає час і простір – і в книжках, і в реальності. І крізь століття сьогодні ми чуємо голос Каменяра.
Ведучі заходу – Божена Дмитришин та Андрій Делінкевич розповіли про сина народу, мудрого учителя та світоча людства – Івана Франка, який виступив продовжувачем невмирущого, віщого слова Шевченка, охопивши своїм проникливим зором, своїм полум’яним серцем усю Україну. Над усе любив свій нарід, мучився його болями, жив його надіями, свято вірив в той час, коли вільно заживемо у своїй незалежній державі.
Доля ніколи для Франка не була матір’ю. Завше мачухою – від народження до гробової дошки. Від того часу, коли став до громадської праці на рідній ниві, не на словах, а на ділі став організовувати народ, аби боротись за державність України. Своєю думкою він прагнув обняти всі народи, їхні духовні надбання зробити здобутком свого народу, а все цінне, чим багата рідна земля, показати світові.
У тій іскрі спресувався віками національний і соціальний біль українського народу.
Франко – невтомний трудівник. Як же багато він встиг втілити. Надзвичайно плідно працював на письменницькій ниві, як літературний критик і публіцист, багатогранний учений, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, економіст, філософ, робив редакторську, коректорську роботи, своїм обов’язком вважав перекладати і популяризувати. Його праця булла різною. Передусім це була праця душі.
Його творчий доробок писаний переважно українською, а також німецькою, польською, російською, болгарською мовами і налічує кілька тисяч творів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами з’явилося понад 220 видань. Франко-поет – автор 10 прижиттєвих книг віршів, до складу яких увійшло понад півтисячі окремих творів. Прозова творчість – це насамперед понад 100 оповідань, новел і казок, які склали 18 збірок малої прози; крім того – 10 творів великих прозових жанрів – повістей та романів.
Перекладацький доробок Франка охоплює величезний діапазон світового письменства та усної народної творчості від найдавніших часів до початку ХХ століття. Він переклав українською твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур. У 50-томному виданні творів письменника 6 томів займають поетичні і один том прозові переклади.
28 травня 1916 року перестало битися велике серце письменника-гіганта, будівничого величного храму української культури Івана Франка. Газета «Діло» сповістила тужливу новину словами: «Ангел смерті злетів на українську землю, щоб замкнути очі на вічний сон найбільшому з сучасних синів України».
Крізь простір і час до нас долинули пристрасні слова сина народу – Великого Каменяра, осяяні сподіванням на те, що його важка праця в ім’я кращого майбутнього не пропаде даремно, буде оцінена наступними поколіннями людей.
Це був справжній геній! Його Слово – це голос із вічності. Франкові твори звучать і нині так, наче їх написано вчора. З великим оптимізмом та надією Поет дивиться в майбутнє.
В цей чудовий травневий день біля пам’ятника Іванові Франкові пролунали найкращі слова любові і захоплення до нашого Каменяра.
Квіти шани до підніжжя пам’ятника Іванові Франку поклали виконуючий обов’язки начальника управління культури Бориславської міської ради Роман Тарнавський та депутат міської ради, голова постійно діючої комісії з питань культури, освіти, молоді, фізичної культури і спорту Андрій Спас.
У своєму виступі Андрій Спас наголосив, що ми повинні гордитися, бо саме тут, по бориславській землі ходив Іван Франко. Адже саме наше місто стало стимулом для перших серйозних письменницьких відкриттів Великого Каменяра. Саме в Бориславі І. Франко побачив вражаючі соціальні контрасти, збагнув природу нового капіталізму, задумався над трагедією людини, якій доводилося проживати на самому дні. Сьогодні ми ще раз замислюємося над нашим святим обов’язком: шанувати своїх геніїв і пророків, вивчати їх спадщину, постійно пам’ятати їх заповіти. Але не тільки пам’ятати, а ще й виконувати їх; жити гідно і працювати ненастанно для розвою рідного краю і добра народу. А також п. Андрій доповнив свій чудовий виступ поетичними рядками великого Івана Франка.
Голова міської громадської організації «Союз українок» Ганна Глод розповіла, що Іван Франко – вічний революціонер і Каменяр та універсальний геній, що зарядив поневолену українську націю державотворчою енергією. Оце і є та осьова зірка в безмежному небі світил, що він запалив своєю працею і своїм розумом.
Іван Якович ішов з народом і вів його вперед, закликаючи «добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі». Ім’я його внесено до списків найвеличніших письменників світу. Він поряд з іменами найславніших синів людства.
Вірш Франка «Каменярі» прочитав учень ЗОШ № 8 Михайло Дубенчук. Поезію Івана Франка прочитав також мешканець міста Роман Тюхтій.
Наймолодші учасники заходу – учні ЗОШ № 3: Юліана Симович, Андрій Козар, Олег Романів майстерно та емоційно розповіли казку І. Франка «Киця».
У виконанні учениці ЗОШ № 7 Ольги Кузимко прозвучала пісня «Човен» на слова І. Франка.
Літературно-мистецьке свято завершилося спільним виконанням гімну «Не пора, не пора, не пора…».

Божена ДМИТРИШИН,
провідний методист Бориславської МЦБС

Print PDF