Не так давно стоматологічне відділення міської центральної лікарні було переформатовано у  комунальне підприємство «Стоматологічна поліклініка». Це не формальне перейменування, а зміна усталеної  десятиліттями форми діяльності стоматологічної служби, що передбачає  зовсім інші підходи лікарів-стоматологів і до власної праці, і до обслуговування пацієнтів. Працювати професійніше, надавати якісніші послуги пацієнтам, а в кінцевому результаті забезпечити нормальне функціонування і фінансовий стан підприємства. Розпочинати завжди нелегко.
Про те, що показали перші кроки  роботи у форматі комунального підприємства, чим обумовлені ці зміни і які плани колективу  на майбутнє, ми  попросили розповісти директора КП «Стоматологічна поліклініка», а водночас і депутата міської ради, Бориса Шумила. Цю розповідь і пропонуємо вашій увазі.
– Пане Борисе, що стало поштовхом до створення стоматологічної служби у такому форматі – КП «Стоматологічна поліклініка»?
– Ви знаєте, що всі медичні заклади були у нас недостатньо фінансовані. Не вистачало державної субвенції, що приходила з Києва, місто доплачувало зі свого бюджету на медицину, наприклад, минулого року – дев’ять з половиною мільйонів гривень. Шукали можливості, як зекономити кошти. Головний лікар вирішив відокремити стоматологію, мабуть, як доволі затратну частину мережі міської медицини. Тим більше, що ми працювали не на госпрозрахунку, а було створено госпрозрахункове відділення спецкоштів ще п’ять років назад. Відповідно, керівний центр був далеко і засобів якогось впливу на лікарів як таких не було. На звернення завідуючих стоматологічного відділення керівництво не завжди реагувало. В результаті стоматологія стала збитковою структурою. І врешті, з’явилося рішення, за ініціативою головного лікаря, про відокремлення стоматології. Тобто, мали намір зробити повністю госпрозрахункове відділення. Ми ж пішли трохи іншим шляхом, вирішили створити некомерційне комунальне підприємство «Стоматологічна поліклініка». В кінцевому результаті, на сесії міської ради цю пропозицію підтримали, пообіцяли якийсь кошторис на 2017 рік, тобто, на рік, що вже розпочався, але тільки з місцевого бюджету. Тож під державне фінансування ми не потрапляємо, тим самим полегшуючи фінансове становище центральної міської лікарні. Таким чином, працюємо більше в автономному режимі і займаємося своїми фінансово-господарськими планами самостійно, що є прийнятніше і для колективу, і для мене як директора.
– А от якщо говорити про дофінансування з місцевого бюджету.
– Основні кошти ми заробляємо самі. Це не означає, що коли є нагальна потреба у медичній допомозі, а людина не має грошей, то ми її відправимо з нічим. Звичайно ж, надамо найнеобхіднішу невідкладну допомогу, з огляду на морально-етичні, чисто людяні моменти. Як директор, я не можу вплинути на лікаря, адже йому потрібно забезпечити фінансовий план, але у нас працюють професіонали, для яких такі поняття як людяність само собою зрозумілі. Фінансування ж з бюджету має забезпечити обслуговування пацієнтів пільгових категорій: учасники АТО, ліквідаторів аварії на Чорнобильській АС, інвалідів та ветеранів війни, учасників бойових дій, дітей війни, громадян, що спрямовуються міським центром зайнятості при скеруванні на роботу тощо. На ці потреби у бюджеті передбачено сто двадцять тисяч гривень. Звичайно, для стоматології це небагато. Але, тим не менше, з боку міської ради є розуміння наших проблем. Міська рада забезпечила фонд зарплати обслуговуючого персоналу та лікарів-педіатрів, передбачивши для цього у бюджеті один мільйон 700 тисяч гривень. Для нас це велике полегшення, бо на сьогоднішній день, при мінімальній зарплаті 3200, якби увесь тягар ліг на наші плечі, було б, м’яко кажучи, дуже важко.
– Кілька слів про колектив…
– В загальному він налічує близько сімдесяти працівників. Є багато людей з великим досвідом роботи. Основа колективу, звичайно ж, лікарі-стоматологи, переважно професіонали з великим досвідом, лікарі вищої категорії. Хоча колектив відносно молодий, – п’ятдесят-п’ятдесят два роки. Людей пенсійного віку практично не маємо. А за останні три-чотири роки, коли працювали на госпрозрахунку, до нас прийшло молоде поповнення, віком до тридцяти років. Це одинадцять лікарів, які після закінчення медуніверситету та інтернатури по-суті не мали можливості працевлаштування. Зрозуміло, що ми даємо їм своєрідне відтермінування щодо забезпечення фінансового плану, наразі на півроку. Адже реально вони його ще не потягнуть.
– І який же цей фінансовий план, якщо не секрет?
– Та немає тут ніяких секретів. Якщо виходити із «мінімалки» – 3200, то він би мав бути десь сім тисяч п’ятсот гривень. Тобто, кожен лікар мав би заробити таку суму, щоб забезпечити мінімальну заробітну плату. Але таку суму «потягнути» важко, адже населення наше не настільки платоспроможне, тому ми встановили фінансовий план – п’ять тисяч п’ятсот гривень. У нас переважна більшість наших лікарів працює на пів-ставки і це дає змогу забезпечити зарплату і всі виплати.
– Ви сказали: працюють на пів-ставки. Тобто, можуть ще десь підзаробити?
– Так. Але, будьмо реалістами, роботу на сьогоднішній день у стоматології знайти в Бориславі дуже нелегко. При отих змінах в оподаткуванні, коли здебільшого всюди йдуть скорочення, це дуже проблематично. Зараз у нас колектив сформований. Якісь можливі зміни тільки при невиконанні фінансового плану, хтось може не витримати навантаження, когось робота не влаштовує. Зараз кожен лікар фактично відповідає за своє робоче місце. План він повинен забезпечити, інакше будемо мати проблеми із податковою, пенсійним фондом тощо.
– Пане Борисе, а від якого часу ви вже функціонуєте як комунальне підприємство?
– По факту, ми розпочали роботу 3 січня. Тобто реально працюємо вже другий місяць. І думаю, що таки вийдемо зі стану збитковості, як кажуть, станемо на ноги.
– Зараз справді приємно зайти у стоматологічну клініку, кабінети здебільш відремонтовані, нове устаткування, всюди порядок… Це все зроблено буквально в останні місяці?
– Якщо говорити про сучасне обладнання, то в принципі останні п’ять років ми розуміли, що зміни неминучі. Старалися оптимізувати свої витрати. Дуже багато коштів йшло на опалення приміщень. Ми поміняли мережу теплопостачання, що проходила по підвалу та по горищі, перенесли її всередину. Замінили старі труби на пластикові. І коли, наприклад, п’ять років тому сплачували за опалення десь понад 400 тисяч гривень у опалювальний період, то зараз, при всьому зростанні цін на теплоносії, вкладаємося десь у триста тисяч. Це при тому, що, самі знаєте, наскільки підвищилися всі розцінки на енергоносії, а окрім того, ми з бюджетних цін перейшли на, практично, комерційні. А ще ж – інфляція. І все-таки, як бачимо за результатами січня-лютого, десь в триста тисяч ми мали б вкластися. При цьому велика надія на допомогу міської влади, нам обіцяли 150 тисяч гривень, тобто погасити половину витрат за опалення. Все інше – газ, вода, світло, – маємо оплатити власними коштами. Робимо все, щоб мінімалізувати витрати. Серйозний енергозберігаючий ефект дало те, що самостійно поміняли у кабінетах усі вікна на металопластикові. І все це за власні кошти наших працівників.
– А чи допоміг у переобладнанні хтось із наших місцевих підприємців?
– Ні, ніхто. Але у нас є люди, що їх можна вважати такими маленькими підприємцями, які багато пропрацювали і добре знають систему і приватного підприємництва, і госпрозрахункового. Ми знайшли оптимальні варіанти, де враховано соціальну складову і практично вже зараз готові до нововведень страхової медицини. Думаю, коли представники страхової компанії зайдуть до одного з наших сучасно обладнаних кабінетів, то не буде проблем із підписанням відповідного контракту.
– А як щодо конкуренції з боку приватних стоматологічних установ?
– Конкуренція – річ позитивна. Вона повинна бути. Приватники мають свою частину пацієнтів. Приватна практика займається переважно естетичною стоматологією. А такі стани як невідкладні, а надто, діти, а надто хірургія, – це вже лягає на наші плечі. Хірургічної практики не має ніхто з приватних кабінетів, ортопедичної також. Тобто не все так просто, як виглядає, не завжди приватні структури можуть замінити державну структуру. Для порівняння можна б взяти сучасний супермаркет і якісь там маленькі магазинчики, що займаються певною сферою діяльності. У кожного свої функції, своя сфера обслуговування. А конкуренція – нормальна річ. Я за здорову конкуренцію навіть поміж нашими лікарями, в плані того, де краща апаратура, в кого кращі матеріали для роботи, хто надає якісніші послуги. В кінцевому результаті – у виграші наші пацієнти. Як на мене, ми вже зробили багато. А до кінця року, думаю, у всіх кабінетах буде сучасне обладнання і належні умови і для лікарів, і для відвідувачів, наших пацієнтів. Ми добре розуміємо, що це немалі кошти і заробляти їх маємо самі. Зараз основна проблема – вартість сучасних матеріалів, які справді дуже дорогі. І цю вартість потрібно компенсувати своїм професіоналізмом.
– А якщо конкретніше, пане Борисе: яка ж вартість ваших послуг для пацієнтів?
– Ціни на послуги затверджували на засіданні виконкому, адже ми комунальне підприємство. Ми детально вивели всі складові, за якими можемо працювати і утримувати стоматполіклініку. Реальна ціна однієї умовної трудової одиниці, це, щоб було зрозуміло, наприклад, поставити одну цементну пломбу з роботою і матеріалами, мала б бути 110 гривень. У зв’язку з тим, що якусь частину коштів нам надають із бюджету, ця сума зменшена до дев’яносто гривень. Навіть консультація мала б коштувати десь 45 гривень. Але, повірте, не знаю жодного випадку, щоб наші лікарі брали гроші за консультацію. Тобто, до цих речей підходимо совісно, по-людськи. А оплата за видалення зуба починається від дев’яносто гривень. Коронка звичайна – 240 -250 гривень. Фотополімерна пломба приблизно 180 гривень Повний протез десь близько півтори тисячі. У приватних кабінетах, звичайно, дорожче. Для прикладу, та ж ціна фотополімерної пломби там стартує від 250 гривень. Інші послуги – також дорожчі. Працюємо так, щоб і для людей було вигідно, щоб пацієнти були задоволені якістю нашої роботи, але водночас, мусимо заробляти необхідні кошти, бо ж потрібно нормально виживати, щоб зберегти колектив. Вважаємо, наразі нам це вдається.

Розмову вів
Ігор ЮРИНЕЦЬ

Print PDF