У ці дні минув уже 31 рік, від того 26 квітня, коли відбулася наймасштабніша техногенна катастрофа за весь час використання атомної енергетики – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Це була справжня трагедія для України, відгомін якої відчуваємо і донині. 26 квітня 1986 року, вночі о 1:23, на четвертому енергоблоці ЧАЕС в результаті серії теплових вибухів був повністю зруйнований реактор. Значна кількість радіоактивних речовин потрапила в навколишнє середовище. Аварія розцінюється як найбільша у своєму роді за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих та постраждалих від її наслідків людей, так і за економічними збитками.
Після аварії на Чорнобильській АЕС з постраждалих районів евакуювали 116 тисяч осіб, ще 230 тисяч було переселено із зараженої зони. З числа постраждалих унаслідок аварії померло 167 653 людей, серед них 2929 ліквідаторів. 83 відсотки потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи страждають на різні захворювання, а серед учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – 92 відсотки.
Про ту страхітливу подію знаємо, здається, вже все. І в той же час не знаємо нічого. Судили за цей злочин виконавців – операторів АЕС, а не тих, хто віддавав злочинні накази. Не тих, хто виводив дітлахів на Першотравневу демонстрацію у Києві, знаючи, яким високим є рівень радіації в столиці. Не тих, хто брехав в очі народові, заспокоюючи, що немає великої біди, а те що сталося, – звична нестандартна ситуація. І якби та «нестандартна ситуація» не за торкнула країни Європи, то, певно, й дотепер ми живилися б ілюзіями, що атомний вибух у Чорнобилі – просто локальні неприємності.
Зрештою, часточку правди таки знаємо. Як знаємо і справжніх винуватців трагедії, які уникли справедливої кари. Але, що важливіше, – знаємо і своїх справжніх героїв. Знаємо про великий подвиг наших «чорнобильців-ліквідаторів», в тому числі і бориславців, завдяки самопожертві яких ця катастрофа не сягла значно страхітливіших масштабів.
Власне про ті страшні події й ішла мова під час віче-реквієму, що відбулося біля Пам’ятного знаку героям-чорнобильцям, встановленого навпроти міського Палацу культури, у минулий четвер. Звучали слова вдячності для наших «ліквідаторів», які 31 рік тому жертвували своїм життям і здоров’ям заради всіх нас. Панахиду відслужили священики храмів Української Православної Церкви Київського Патріархату отці Ігор Ткачів та Олексій Столяр, Української Греко-Католицької Церкви – отець Микола Пишкович.
Як наголосив отець Микола у зверненні до громади, ми згадуємо кожен рік тих людей, які загинули внаслідок великого злочину комуністичної влади, адже тодішні очільники знали про справжні наслідки тієї катастрофи. Але людські долі, людські життя для них були нічим.
Після спільної молитви до підніжжя Пам’ятного знаку жертвам Чорнобильської трагедії лягають квіти нашої вдячності та шани.
Про страшні події квітня 1986 року та подвиг героїв, які зупинили атомну катастрофу, ризикуючи власним життям, говорили у виступах міський голова Ігор Яворський, заступник міського голови Роксоляна Гарасимів. Від імені міської ради нагороджено грамотами за героїзм та мужність мешканців Борислава, які брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС: Володимира Петріва, Василя Углова, Володимира Химина, Івана Білинського, Тетяну Шульц, Степана Буцика, Олега Богданова, Євстахія Варгаса, Богдана Лукача.
Спогадами про події тридцятилітньої давності поділилися голова міської організації «Союз Чорнобиль Україна» Богдан Лукач та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС Ігор Боднар. Як було сказано, атомну катастрофу зупиняли ціною людських життів, не було ані захисного спорядження, ані відповідної техніки, людей свідомо посилали у радіаційне пекло на вірну смерть, не попереджуючи, які наслідки можуть їх чекати. Тож щораз менше залишається з нами учасників тих подій. Але завдяки їхньому героїзму вдалося зупинити глобальну катастрофу, що могла б знищити не тільки Україну, але й половину Європи. Богдан Лукач від імені «чорнобильців» висловив щиру подяку тим, хто і нині допомагає колишнім ліквідаторам: міському голові Ігорю Яворському та його заступникам, підприємцям Ігорю Михацю, Володимиру Голобутовському, Володимиру Кузбиту, Степану Хомі та іншим людям, що завжди готові підтримати і допомогти.
А на завершення поетичним словом та піснею привітали чорнобильців учні загальноосвітньої школи №3.
Квіти, вогники свічечок осяяли Пам’ятний знак героям-ліквідаторам, що вберегли нас від страшного атомного лиха і тому завжди будуть гідні нашої шани і вдячності.

Ігор ЮРИНЕЦЬ

Print PDF