Бориславська дитяча школа мистецтв відзначила дев’яносторіччя
Минулої неділі в залі міського Палацу культури відбулася справді визначна подія для усіх бориславців, а зокрема, шанувальників музичного мистецтва. З нагоди дев’яностоліття створення тут відбувся звітний концерт Бориславської міської школи мистецтв.
За цих дев’яносто років, певно, тисячі наших бориславців освоювали у цьому навчальному закладі першопочатки музичної творчості під керівництвом педагогів-професіоналів, які відкривали їм шлях до розуміння і творення справжнього мистецтва. Багато випускників школи закінчили в подальшому вищі навчальні заклади культури, стали професійними музикантами, викладачами музичних вишів, примножуючи славу нашого міста як потужного осередку культурного життя Галичини та й всієї України. У відеоформаті на великому екрані сцени, про історію та нинішній день, розповідали керівник Бориславської школи мистецтв Галина Жукова та керівники відділень цього музичного закладу.
А розпочалася урочистість, за нашою традицією, молитвою. До слова запрошено священика храму Святої Анни отця Петра Підлубного. Перед тим він звернуся до чисельної громади, адже заповнена була не тільки центральна зала, але й верхні балкони, що буває не так уже часто. Отець Петро наголосив, що цей недільний день є дуже важливим для кожного християнина, адже святкуємо Провідну неділю, або день Апостола Томи, який знаменує собою друге пришестя воскреслого Ісуса Христа. І це символічно, що саме в такий визначальний день вітаємо нашу школу мистецтв із дев’яностоліттям; школу, з якої розпочинали свій шлях до великого мистецтва багато її випускників. Сьогодні складаємо слова подяки всім, хто працював і хто працює нині, щоб дарувати нам красу музики, красу справжнього мистецтва, щоб робити світ кращим. Тож нехай Бог благословить цю працю на благо всього народу.
Всі спільно промовили «Отче наше» та «Богородице Діво».
Далі, як вже було сказано, звучала розповідь про біографію і про нинішній день творчого колективу цього мистецького закладу у відеоформаті, А ця біографія сягає ще вересня 1927 року, коли й відкрито в Бориславі музичну школу. Наука гри на фортепіано відбувалася в середмісті в одній із зал Народного Дому при вулиці Панській. Учителькою була кваліфікована піаністка зі стажем музичної праці – Наталія Кулицька. В першому році навчалося 16 учениць. Була це молодь у шкільному віці. Лекції відбувалися двічі на тиждень в полуденних годинах. Крім науки гри на інструментах викладали основні знання з теорії музики.
На другому році навчання відбулися в організації деякі зміни. На бажання батьків учениць, музична школа стала філією Музичного Інституту ім. Миколи Лисенка у Львові. Число учениць і учнів значно збільшилось, бо це була єдина школа музики в Бориславі, а приватні лекції гри не могли з нею конкурувати. Саме в тому часі відкрито клас скрипки, яку вела пані А. Огроднікова. Відтак запрошено ще одного вчителя до гри на скрипці і теоретичних предметів – Степана Горницького. Тож філія мала трьох учителів; учениць і учнів було понад 40, в тому числі третина українців. Директором філії була Н. Кулицька, дуже дбайлива, обов’язкова й обдарована музичним талантом піаністка. Музичні іспити учнів відбувалися кожного року в червні під проводом інспектора з Музичного Інституту зі Львова. На іспити приїжджали: відомі у мистецьких колах особистості – композитори Ст. Людкевич, Н. Нижанківський, З. Лисько, А. Рудницький, В. Барвінський. Найчастіше приїжджав д-р Станіслав Людкевич, що, як згадують, поіменно знав і пам’ятав найздібніших учнів.
Більшість випускників бориславської філії Музичного Інституту ім. М. Лисенка продовжили свою працю як учителі музичного мистецтва не лише в Україні, а й за кордоном. Про діяльність школи у передвоєнний період архівних даних немає.
А вже набагато пізніше, 2 серпня 1953 року, Дрогобицька обласна рада депутатів трудящих прийняла рішення № 619, у якому йшлося про заснування у Бориславі музичної школи. Зокрема, саме таку дату зазначено у статуті цього навчального закладу.
Нині очолює педагогічний колектив пані Галина Жукова. Завдяки її самовідданій праці багато зроблено для зміцнення матеріальної бази школи. У 2012 році в школі було встановлено автономне опалення. На цей час тут навчається 380 учнів. Успішно функціонує 6 відділів (фортепіанний, струнно-смичковий, духовий, теоретичний, художній та хореографічний). Щорічно школа проводить на високому рівні звітні концерти та систематично бере участь у загальноміських масових заходах.
З вітальним словом звернувся до громади, що зібралася у переповненому залі, міський голова Ігор Яворський.
– Важко уявити, – сказав він, – якби зібрати всіх, хто навчався, хто викладав у цьому славному мистецькому закладі за минулих дев’яносто років. Це були б тисячі людей, що пізніше дарували високе мистецтво не тільки бориславській громаді, але й усьому нашому народу. Тому висловлюю найщиріші слова поваги і вдячності за нелегку натхненну працю всьому творчому колективу школи мистецтв, який відзначає сьогодні своє дев’яносторіччя. У щоденній праці ви творите імідж нашого міста як одного з центрів високої мистецької і духовної культури…
Спогадами про роки навчання у школі мистецтв поділилася й заступник міського голови Роксоляна Гарасимів, яка теж свого часу закінчила цей навчальний заклад.
– Сьогодні школа мистецтв є, певно, найпотужнішим осередком культури нашого міста, – наголосила вона. – Виступи викладачів і учнів завжди були окрасою всіх загальноміських свят, вони дуже гідно представляють мистецький потенціал Борислава на обласному та всеукраїнському рівні. Своєю творчістю дарують радість багатьом-багатьом людям, пропагуючи українську пісню, українську музику, українське мистецтво. Тож щира дяка і шана вам за це від усієї нашої громади…
Від імені міської ради керівники міста вручили почесні грамоти та квіти кращим викладачам та учням міської школи мистецтв.
А далі ледь не дві години під захоплені овації переповненої зали чарував чисельних глядачів барвистий спектр музики, пісні, танцю; справжній мистецький феєрверк високого творчого потенціалу Бориславської школи мистецтв, що гідно виконує своє призначення. Тут було все – чудові хорові колективи, вокальні ансамблі, ансамблі бандуристів та акордеоністів, хореографічні номери, окремі вокалісти. Зрештою, цей ювілейний концерт, на жаль, словами описати неможливо, це треба було бачити і чути, і можна тільки поспівчувати тим, хто не знайшов часу, щоб прийти і почерпнути для себе бодай ковточок тієї потужної сонячної енергетики, що ніби струменіла зі сцени, творена талановитими людьми, життєве призначення яких дарувати нам радість зустрічі зі справжнім мистецтвом.

Ігор ЮРИНЕЦЬ

Print PDF