За останні два тижні міський голова Борислава Володимир Фірман двічі побував у Києві. Оскільки поїздки до столиці мали офіційний характер, ми вирішили поцікавитися, чим вони були викликані і яких змін слід очікувати бориславцям у житті держави та міста у найближчому майбутньому.

– Пане голово, чи не могли б Ви розповісти, чим були викликані Ваші відрядження до Києва, та, як член урядової комісії із проведення адміністративної реформи, хоча б контурно окреслити, коли ж нарешті відбудуться суттєві зміни у територіальному устрої держави?

– Перша поїздка відбувалася, як зустріч на запрошення Президента України Петра Порошенка та уряду і носила характер його знайомства із міськими головами. На цій зустрічі були присутні більше 300 міських голів із усіх регіонів держави, в тому числі із м. Борислава. У рамках робочої зустрічі керівництво держави  обговорювало зміни до Конституції та принципи децентралізації влади в країні, які дали б змогу встановити баланс між центральними та місцевими органами влади. Ні для кого сьогодні не є таємницею, що протистояння в країні до певної міри було спровоковано тим, що органи влади на місцях центр практично позбавив будь-яких повноважень, закріпивши за нею обов’язки та відповідальність. Водночас центральна влада відібрала в органів місцевої влади на місцях усі фінансові важелі та позбавила їх матеріальних ресурсів для розв’язання місцевих проблем. На мою думку, це і є у державі найбільшим джерелом корупції. Коли всі кошти централізуються у Києві, а потім повертаються на місця, то для того, щоб київські чиновники вирішили якісь територіальні питання, необхідні «аргументи». Я думаю, що ліквідація цієї системи є найважливішим питанням сьогоднішнього дня. Окрім того, складна ситуація в країні ставить питання щодо змін дуже гостро. Люди хочуть cамі на себе працювати і самостійно вирішувати свої проблеми. Податки повинні залишатися на місцях. Настав час визнати, що ситуація, коли підприємство здійснює діяльність в якомусь конкретному регіоні, а платить податки в Києві, є ненормальною. Така ситуація нажаль вигідна власникам, але невигідна територіальним громадам. Асоціація міст України, членом якої є і наше місто Борислав, спільно зі спілкою міських голів беруть найактивнішу участь у цих процесах.  Ми надаємо свої пропозиції, які не завжди сприймаються однозначно, бо кожен намагається залишити за собою якомога більше повноважень. Проте я думаю: факт того, що процес децентралізації влади розпочався, слід розцінювати дуже позитивно і компроміс у балансі між гілками влади буде знайдено. Ніхто не буде сперечатися, що із Києва краще не видно, що слід робити територіальній громаді конкретного населеного пункту – будувати міст, дитячий садок чи школу. Територіальні громади знають краще, як ефективно використати наявний ресурс. Надмірна централізація влади породжує ситуації неефективного використання ресурсів. У приватних бесідах керівники міст з інших регіонів України неодноразово розповідали мені про ситуації, коли вони, для прикладу, будують на території нову школу чи дитячий садочок, хоч розуміють, що вони там непотрібні. Але люди не відмовляються від такого будівництва, оскільки розуміють, що хоч у такий спосіб їм вдасться отримати централізоване фінансування, а це – хоч якийсь розвиток території, додаткові надходження до бюджету, нові робочі місця. Хоча й прекрасно розуміють, що після завершення цього будівництва новозбудований об’єкт ляже на бюджет території додатковим навантаженням. Під час робочої зустрічі із Президентом та урядом України ми обговорювали основні моменти адміністративної реформи, у рамках якої повинна відбутися децентралізація української влади.

– А чим викликаний Ваш другий візит до столиці?

– Друга поїздка до Києва відбувалася на запрошення посла Канади Троя Лулашника з нагоди приїзду в нашу державу великої офіційної делегації парламентарів на чолі з міністром торгівлі Едваром Фастом. Не секрет, що Канада дуже підтримує Україну у нинішніх подіях і вкрай негативно сприймає російську політику щодо України. Канадська держава припинила усяку співпрацю із путінською Росією. Позиція канадського уряду чітка та принципова – така політика, яку проводить Росія щодо України, є неприйнятною. Під час зустрічей із представниками канадської делегації ми обговорювали питання можливої співпраці та інвестицій в економічний розвиток міста. Про конкретні інвестиції наразі говорити зарано, хоча цікаві пропозиції з боку канадських представників щодо співпраці були.

Хочу також відзначити, що під час перебування в Києві я мав зустрічі із заступником голови управління НАК «Нафтогазу» Олександром Тодійчуком, заступником міністра інфраструктури та керівником служби Державного казначейства Тетяною Слюз. За результатами перемовин із керівниками вищих державних органів влади можу зробити висновок, що для Західної України ситуація із фінансуванням проектів продовжує залишатися непростою. Упродовж трьох років попередній уряд для нашого регіону коштів практично не виділяв через його патріотичну налаштованість. А ще, коли міський голова та депутатський корпус населеного пункту були представниками об’єднаної опозиції, то хоч про якесь фінансування мови взагалі не було. Активна підтримка Майдану мешканцями нашого регіону, відповідно не могла не позначитися на його фінансуванні, яке припинилося взагалі. Зараз йде війна, тому знову не варто сподіватися, що держава буде опікуватися проблемами нашого регіону. Після закінчення військових дій на сході, уряд уже задекларував, що буде займатися відбудовою знищеного війною Донбасу. Знову ж таки західні регіони залишаються поза увагою. Тому в ході наради я висловив побажання про необхідність звернути увагу на малі міста Західної України, які є політично дуже активними, працюють, але залишилися без реальних фінансових ресурсів для вирішення своїх наболілих проблем. Думаю, що моє прохання було почуте, бо після того при вирішенні фінансових питань відчувалися певні зрушення, хоча чуда ніхто не обіцяв. Бюджет порожній, а ситуація у державі дуже складна. Маємо на сьогоднішній день офіційне розпорядження, підписане міністром фінансів, на добудову моста через річку Тисьменицю по вул. Героїв ОУН-УПА, на суму 7 млн. грн. Але у зв’язку із тими форс-мажорними обставинами та останніми подіями у державі фінансовий стан будівельних генпідрядних організацій дуже складний. Київська фірма «Планета-Буд», яка, власне, займалася виконанням робіт із відновлення мосту по вул. Героїв ОУН-УПА опинилася у дуже складній ситуації. Проте будівельники обіцяють відновити роботи у Бориславі, як тільки їм вдасться поліпшити фінансовий стан підприємства.

– Це добре, пане голово, що поряд з участю у загальнодержавних нарадах, Ви знаходите час займатися вирішенням конкретних питань життєдіяльності міста шляхом використання особистих контактів. Проте хочу повернути нашу розмову дещо назад – до питання децентралізації влади та адміністративної реформи. Чи окреслено урядовою комісією хоч якісь контури майбутнього територіального устрою України і як майбутня реформа позначиться на житті Борислава та бориславців?

– При проведенні адміністративної реформи за основу береться польський досвід. Область  у Польщі – воєводство, район – повіт, а гміна у нас буде називатися територіальною громадою. У нашому краї після завершення територіальної реформи буде утворена територіальна громада Борислава. Межі територіальної громади Борислава будуть суттєво збільшені. Хочу зазначити, що територія Дрогобицького району буде за новим адміністративним поділом розділена між сімома територіальними громадами: Рудківською, Комарнівською, Дрогобицькою, Трускавецькою, Бориславською та іще дві зі своїми  центрами. Території громад буде суттєво збільшено. У межі однієї територіальної громади будуть входити декілька населених пунктів. Наразі, щоб не викликати передчасних чуток та суперечок, не буду називати майбутні територіальні межі Борислава, бо чіткі та остаточні межі наразі ще не визначено. Проте ми до цих змін повинні бути готовими. Громада як територіальне утворення буде сильною лише тоді, коли матиме за що жити. Вона повинна мати ресурси та засоби для вирішення своїх проблем. Тому громада повинна мати потужну комунальну власність. Я постійно наполягаю на тому, що ми не повинні віддавати у приватні руки свої ресурси. Це у першу чергу стосується водоканалу, транспортних перевезень, вивозу та утилізації сміття. Ці галузі повинні знаходитися у власності та під контролем громади. Це не значить, що ми виступаємо проти роботи приватного бізнесу у комунальному господарстві, але є речі, які повинні контролюватися громадою. В Італії, для прикладу, купуєш один загальний квиток і маєш право їздити по цілому місту, бо транспортні перевезення є власністю громади і такий підхід до вирішення проблеми транспортних перевезень вигідний громаді. Ми бездумно повіддавали усе громадське майно, а тепер дивуємося, чому місто захаращене сміттям, не працюють ліфти  чи немає доріг.  Бо ми все віддали у чужі руки. Такою була політика держави. Прийшов час зрозуміти, що у міському господарстві є речі, якими може займатися малий та середній бізнес. А є галузі, які  повинні знаходитися у власності та під контролем громади.

– Чи передбачає адміністративна реформа зміни системи оподаткування та підходів до формування місцевих бюджетів?

– Адміністративна реформа за своєю суттю є базовою реформою. За новим територіальним устроєм будуть проведені вибори до Верховної Ради України  та місцевих рад територій. На її основі буде проводитися медична реформа та перебудова діючої системи освіти. Вона стане базою для побудови взаємовідносин між містами та окремими територіями. По суті, адміністративна реформа, яку мають намір запровадити в Україні найближчим часом, стане базою для перебудови усього життя країни. Податкові зміни також будуть враховувати новий територіальний устрій держави. Щодо нині діючого Податкового кодексу, то його, напевно, не критикував хіба що лінивий. Для порівняння, Податковий кодекс Китаю налічує 7 сторінок, а український – 600. Чітких розмежувань між обов’язками держави та платника податків він не має, відтак дає можливість для зловживань, адже не встановлює чітких меж, які б їх виключали. Тому усі закони повинні бути спрощені до максимуму, а різноманітні доповнення та підзаконні акти ліквідовані.  Бо дуже часто вони суперечать один одному. Фінансування медицини, скажімо, згідно положень Конституції має здійснюватися за рахунок коштів держбюджету, а насправді медична галузь фінансується місцевими бюджетами. Ці розбіжності повинні бути ліквідовані.

– Чи порушували Ви на засіданнях комісії з адміністративної реформи питання рентної плати?

– Так. І, на жаль, безрезультатно. Коли я звернувся до віце-прем’єра Гройсмана безпосередньо на нараді із пропозицією, щоб дозволи на розробку корисних копалин надавали місцеві громади, території яких найбільше потерпають від їх видобутку і, відповідно, від експлуатації надр мали би мати якісь преференції, то він відповів, що власником земних надр є народ України. Тобто змін у цьому напрямку український уряд наразі не бачить і змінювати порядок видачі дозволів та стягнення рентної плати за використання надр не передбачається. А відповідно із цього випливає, що рентна плата за використання земних надр і надалі буде скеровуватися у Державний бюджет. Порушуючи проблему рентної плати, ми не тільки відстоюємо інтереси Борислава. Донбас також зацікавлений, щоб частина податку, що стягується у вигляді рентної плати за користування надрами, також залишалася на місцях. І не тільки Донбас. Ті райони України, які мають бурштин, титан чи інші корисні копалини, хочуть, щоб частина коштів залишалася у них. Території вимагають, щоб центральна влада створила такі умови, які б враховували інтереси місцевих громад та збалансовували їх з інтересами держави. Це непросте питання. У ході перемовин кожна сторона намагається потягнути ковдру на себе, хоч істина завжди знаходиться десь посередині. І цю золоту середину ми зобов’язані віднайти. Найприкріше, що часу для цього є дуже мало.

Окрім рентної плати, на засіданні урядової комісії я порушував питання так званих захищених і незахищених статей бюджету. Якщо зараз ми взагалі не можемо відмовитися від цього терміну, то принаймні потрібно зробити це таким чином, щоб кошти, які закладені у бюджеті на реалізацію заходів з енергозбереження, вважалися захищеними. Це питання пов’язане із нашою незалежністю, тому урядовці визнали моє зауваження слушним і пообіцяли його підтримувати. Я висував на засіданні урядової комісії іще декілька інших місцевих зауважень, які здатні змінити ситуацію із використанням енергоресурсів. Переконаний: якби  центральна влада дозволила використати ті ресурси, які є у нашому розпорядженні, ми могли б на третину скоротити використання енергоресурсів із збільшенням якості забезпечення теплом бюджетних організацій. Це моє глибоке переконання. І виходячи із тих речей, які нам вдалося зробити у місті у плані енергозбереження, це твердження має під собою реальне підгрунтя. Просто дивно, що дуже часто у державі гальмуються речі, які можуть суттєво вплинути на стан речей. Але реальних важелів впливу на діяльність Верховної Ради територіальні органи влади сьогодні не мають. Тому маємо у державі ситуацію, коли Верховна Рада приймає закон про обов’язкову реєстрацію тварин, а розгляд питань, які мають безпосередній вплив на життя територіальних громад невеликих міст, гальмується.

– Пане голово, Ви мимоволі зачепили найболючіше питання сьогодення. Ні для кого не є таємницею, що ми живемо сьогодні в умовах неоголошеної війни, яку веде з Україною наш північний сусід та коли все частіше чуємо, що необхідно провести позачергові вибори Верховної Ради України та місцевих рад. Чи не могли б Ви сказати, коли, на Ваш погляд, завершиться робота над адміністративною реформою і розпочнеться її запровадження? І найголовніше – коли слід чекати виборів до Верховної та місцевих рад України?

– Президент на зустрічі чітко сказав, що вибори до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування будуть проводитися уже цього року. На мій погляд, можливі два шляхи розвитку подій, або до часу виборів буде запроваджена адміністративна реформа, або проводити їх будуть за відкритими партійними списками, попередньо внісши зміни у виборче законодавство. Другий варіант, як на мене, видається найбільш реалістичним. Очевидним на цей момент є факт, що Верховна Рада уже не відображає інтереси українського суспільства і не справляється з обов’язками, які покладені на неї Конституцією держави. Маємо ситуацію, коли легітимною владою у державі стало місцеве самоврядування, яке, на жаль, не має ресурсів, для здійснення своїх владних повноважень. Те, що передвиборча кампанія уже розпочалася, можна судити із останніх подій у місті. Активізувалися партії, громадські організації, які чисто популістськими заходами, що в основному базуються на нищівній критиці влади, намагаються забечпечити хороші стартові позиції для майбутніх виборів. Жодної конструктивної пропозиції не чути, одне лише критиканство. Це цілком зрозуміло, як і те, що українська політика ніколи не керувалася принципами моральності та порядності. Маю лише одне-єдине зауваження: перед тим, як критикувати, щоб оті різного ґатунку критиканти реальними та конкретними справами показали, що можна зробити у місті без коштів. Кидати гасла завжди було простіше, аніж перти плуга. Особливо у ситуації, коли не несеш відповідальності ні за що і навіть не вважаєш за потрібне відзвітувати перед своїми виборцями, як це передбачено законом.

– Що Ви вважаєте, як міський голова, найважливішим досягненням міської громади сьогодні?

– Громадський спокій. Нам вдалося втримати у місті ситуацію стабільною, хоч спроби розхитати її, довести до протистояння були. Ми повинні розуміти, що живемо в умовах війни, і у першу чергу забезпечуються потреби армії. Тому новоявленим політикам та різного гатунку люстраторам я порадив би трохи притримати свої політичні амбіції і не розхитувати і без того непросту ситуацію в місті. Борислав сьогодні нагадує човен, що стоїть на краю вирви. І не вартує перетворювати його мешканців у нерозважливих пасажирів, які на її краю влаштовують суперечку, куди пливти і хто буде стояти за кермом. Відповідь на запитання, хто з нас мудріший, хто кращий, хто досвідченіший, дасть міська громада на виборах, які відбудуться у жовтні чи листопаді цього року. Тому я думаю, що нам треба проявити розважливість, бути мудрішими і не піддаватись на провокації, бо будь-який  вияв нестабільності чи протистояння, бійка чи стрілянина буде використовуватись не на користь як для міста, так і держави в цілому. У наш непростий час ми зобов’язані думати не лише про те, що робимо і як це робимо, але й про можливі наслідки кожного нашого необдуманого кроку. Люди повинні розуміти, що прихильники Партії регіонів та комуністів із міста нікуди не зникли. Вони живуть у Бориславі і продовжують творити свій антимайдан, намагаючись дестабілізувати громадський спокій у місті. Правда, дії їхні стали більш підступнішими, витонченішими і, як то не прикро визнавати, дехто із мешканців потрапляє у вміло розставлені ворогами нашої незалежності пастки. Представники антимайдану, які воювали на Печерських пагорбах ще 21-го числа, перекочували на місця, де продовжують робити свої нікчемні справи, за які отримують немалі гроші. Не можна забувати, що рівень підтримки комуністів та регіоналів у патріотично налаштованому Бориславі перевищував десять відсотків. І зовсім не обов’язково, щоб ці люди безпосередньо намагалися вплинути на ситуацію в місті. Це можна зробити опореседковано чи через підставних осіб, або ж банально – через прямий підкуп. Коштів для цих потреб у людей, яких Майдан кров’ю Небесної сотні відсторонив від влади, судячи із масштабів крадіжок, не бракує. Не можна також забувати, що Борислав був одним із перших міст на Львівщині, яке рішенням сесії заборонило використання символіки Партії регіонів та комуністів Люди повинні це усвідомлювати. Адже реваншистські настрої панують не тільки на сході. Вони є і в Бориславі, тільки виражаються у вміло завуальованих та прихованих формах. Я не є прихильником «полювання на відьом», проте мушу зауважити, що у кожній партії є свої лідери та фінансові джерела, які, власне, і визначають її політику. Питання у тому, наскільки ця політика враховує інтереси Української держави та міської громади Борислава. І про це мав би думати кожен свідомий бориславець, який називає себе патріотом України.

 

Петро МАГУР.